30.01.25
22-ц/812/135/25
Провадження № 22-ц/812/135/25 Суддя першої інстанції Темнікова А.О.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
28 січня 2025 року м. Миколаїв Справа № 487/2684/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворська Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Травкіній В.Р.,
за участю позивачки - ОСОБА_1 ,
її представника - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 листопада 2024 року, повний текст якого складено 05 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Темнікової А.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
17 травня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_5 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.
Позов обґрунтовувала тим, що з 26 червня 2013 року перебуває з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюбні відносини фактично припинено. Наразі донька проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні.
Відповідач матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дитини, не надає. ОСОБА_4 працює моряком та отримує заробітну плату у розмірі 10 150 доларів США на місяць, що згідно курсу валют на 15 травня 2023 року становить 381 335 гривень 50 копійок.
Дитині необхідні кошти на курси англійської мови, тренування з тенісу, курси малювання, коли дитина хворіє - на ліки, одяг, харчування, підручники, тощо. Також враховуючи воєнний стан у країні, позивачці хотілося б, щоб дитина навчалася оф лайн у школі, де забезпечують безпеку, а це все платно.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на дитину ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі 70 000 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 17 травня 2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_4 у дохід держави 1 073 грн 60 коп. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що надані позивачкою та її представником копії договорів та супутніх документів щодо працевлаштування відповідача моряком за кордоном відповідно до норм частини 6 статті 95 та частини 5 статті 100 ЦПК України не підлягають прийняттю судом до уваги.
Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що відповідач зобов'язаний і має можливість сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 10 000 гривень 00 копійок щомісяця, починаючи з дати подання позову, тобто з 17 травня 2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку тім обставинам, що відповідач є професійним моряком, постійно ходить в рейси та працює на морських суднах.
Відповідач є особою, яка може вільно виїхати за кордон для роботи моряком. При цьому, він є працездатною особою, працездатного віку, не є інвалідом, має відповідний фах та чинні документи для роботи моряком. Моряки отримують заробітну плату у доларах США . Враховуючи девальвацію гривні починаючи х кінця лютого-весни 2022 року та факт виплати відповідачу заробітної плати у доларах США, вказане фактично покращує його матеріальний стан Відповідач у період з 2021-2024 року заробив більше 8 000 000 грн та має можливість сплачувати аліменти в повному обсязі, як просить позивачка.
Позивач надала суду першої інстанції всі документи щодо працевлаштування та отримання відповідачем доходів. Відповідачем в свою чергу не надано до суду жодного доказу, яким міг би підтвердити факт свого не працевлаштування, а також доказів надання своїй дитини будь якої допомоги.
Таким чином судом першої інстанції грубо порушено вимоги процесуального законодавства, не досліджено докази, які мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 26 червня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 січня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 01 листопада 2013 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції.
Малолітня дитина ОСОБА_6 мешкає з позивачкою.
Згідно із відповіддю Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (адміністрація судноплавства) від 06 червня 2024 року № 8086/09-2/15-24 громадянин ОСОБА_4 не звертався до Адміністрації судноплавства стосовно оформлення (продовження строку дії) посвідчення особи моряка. Стосовно надання інформації про працевлаштування ОСОБА_4 зазначено, що відповідно до Положення про Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 212, питання підтвердження факту несення служби на борту суден та працевлаштування на борту судна будь-яких осіб не відноситься до компетенції Адміністрації судноплавства.
Згідно із відповіддю Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05 червня 2024 року № 5922/5/14-29-12-01-02 за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2024 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_4 .
Отже, між сторонами виникли правовідносини з утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину за рішенням суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина 2 статті 181 СК України).
Згідно з частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин 1 та 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі статтями 180,191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Положення статті 182 СК України зобов'язує суд при визначені розміру аліментів враховувати:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, виходячи із того, що відповідач не заперечує проти свого обов'язку сплачувати аліменти на дитину, він є працездатною особою, отримує нестабільний дохід, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач повинен сплачувати аліменти на малолітню дочку у розмірі 10 000 грн, що відповідає нормам закону та є достатнім для дитини відповідного віку, з урахуванням обов'язку обох батьків утримувати дітей.
Доводи апеляційної скарги позивачки зводяться до того, що вона не згодна з рішенням суду саме щодо розміру аліментів, що визначив суд першої інстанції, аргументуючи тим, що суд першої інстанції не надав належну оцінку наданим нею доказам на підтвердження працевлаштування відповідача та отримання ним відповідних доходів.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі доводи апеляційної скарги є неприйнятними з огляду на таке.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подавати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 ЦПК України).
На підтвердження позовних вимог щодо розміру аліментів позивачка надала до суду письмові докази щодо отриманих доходів відповідачем, а саме копії трудових договорів складених англійською мовою та переведених на українську мову, за якими відповідач працевлаштований моряком за кордоном.
Між тим, відповідно до частини 2 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 95 ЦПК України).
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина 5 статті 95 ЦПК України).
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 6 статті 95 ЦПК України).
Аналогічні вимоги визначені статтею 100 ЦПК України до копій (паперових копій) електронних доказів.
Частина наданих письмових доказів викладена англійською мовою та переведена на українську мову. Проте відповідно до статті 79 Закону України "Про нотаріат" засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу здійснюється нотаріусом (як державним, так і приватним), якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: засвідчують справжність підпису на документах пункт 5 статті 37 Закону України "Про нотаріат". Проте тільки деякі надані документи містять засвідчення вірності перекладу документа.
Позивачка, надаючи суду копії письмових доказів на підтвердження своїх доводів позову, не засвідчила їх та у позовній заяві не зазначила, де саме знаходяться оригінали цих доказів.
Представник відповідача як в суді першої інстанції, так і при розгляді справи в апеляційному суді, категорично заперечував факт укладення трудових договорів та достовірність даних, викладених в наданих позивачкою письмових доказах, у зв'язку з чим суд першої інстанції запропоновував представнику позивачки надати оригінали наданих копій письмових доказів. Між тим представник позивачки оригіналів наданих документів не надав та їх походження пояснити не зміг.
Отже, суд першої інстанції з огляду на наведені норми процесуального права дійшов правильного висновку, що надані позивачкою копії письмових доказів щодо працевлаштування відповідача за кордоном, не можуть бути взяті до уваги при вирішенні спору.
Доводи апеляційної скарги про не врахування судом факту, що відповідач є моряком та тривалий час працював за цим фахом за кордоном, не заслуговують на увагу, оскільки не доводять його працевлаштування на час звернення позивачки до суду з зазначеним позовом та матеріальне становище платника аліментів.
За такого доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 30 січня 2025 року.