Справа № 759/16668/24
2/333/605/25
28 січня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого-судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Дондик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.08.2024 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.
У судові засідання, призначені 12.12.2024 о 09 годині 15 хвилин, 28.01.2025 о 09 годині 10 хвилин, позивач, будучи повідомленою належним чином про день та час слухання справи, про що свідчать довідки про доставку електронних листів, не з'явилась. Заяв, клопотань про проведення судового засідання за її відсутності, відкладення розгляду справи від позивачки та її представника не надходило.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. (ч. 1ст. 44 ЦПК України).
Законом передбачено баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до положень ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами процесуального закону суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також вказані норми законодавства не містять вказівки і на те, що для визнання неявки в судове засідання повторною попередня неявка повинна бути такою, що відбулася лише з невідомих суду причин, або з причин, що визнані судом неповажними. Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 740/1734/18, де залишаючи без змін судові рішення про залишення позову без розгляду, Верховний Суд вказав, що суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 390/1076/18-ц, від 19 вересня 2018 року у справі 760/1143/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 201/15122/15-ц. від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) та від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20)
Таким чином, враховуючи викладене, те, що позивач повідомлена про судові засідання, проте до суду не з'явилась, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки неявка позивача у судове засідання, призначене на 28.01.2025 року, є повторною, а заяви про розгляд справи за відсутності позивача або його представника до суду, на момент ухвалення відповідного процесуального рішення, не надходило.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 257 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Ю.В. Ковальова