Справа № 570/4798/24
Номер провадження 2-др/570/1/25
(додаткове)
27 січня 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Ганцева В. В.,
позивач - не з'явилась,
представник позивача - не з'явилась,
відповідач - не з'явився,
представник відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шторгін Вікторії Святославівни про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
До Рівненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 800 грн. щомісячно починаючи із 06 листопада 2017 року до досягнення повноліття дитини, що стягуються на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області №570/5184/17 від 14.12.2017 на 1/6 частини з усіх видів його доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2024 року Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено та ухвалено:
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 800 грн. щомісячно починаючи із 06 листопада 2017 року до досягнення повноліття дитини, що стягуються на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області №570/5184/17 від 14.12.2017 на 1/6 частини з усіх видів його доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 18.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14.12.2017 (справа №570/5184/17).
Стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
12 грудня 2024 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернулася представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Шторгін Вікторії Святославівни із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. У заяві просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000,00 грн понесених нею витрат по оплаті професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 270 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У судове засідання сторони не з'явились, повідомлялись належним чином. Від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без їхньої участі.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення із долученими додатками, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Так, у позовній заяві представник позивача зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 7000,00 грн на правничу допомогу.
До позовної заяви було додано ордер серії ВК №1143431, виданий 17 вересня 2024 року адвокатом Шторгін Вікторією Святославівною на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Рівненському районному суді Рівненської області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №662 від 16 червня 2009 року та договір про надання правничої допомоги №26/07 від 26 липня 2024 року, фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 11 вересня 2024 року про оплату за надану правничу допомогу (адвокатські послуги) згідно договору про надання правничої допомоги №26/07 від 26 липня 2024 року у розмірі 7000,00 грн.
Також, 09 грудня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Штогрін Вікторією Святославівною було подано заяву, в якій серед іншого додатково було повідомлено про те, що протягом п'яти днів буде подано заяву про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.
Згідно із ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд бере до уваги вищевказане застереження представника позивача в позовній заяві про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн та заяву від 09 грудня 2024 року, як заяву про необхідність відшкодування судових витрат відповідача на правничу допомогу, яке було зроблено завчасно, отже необхідності вказувати про це у судових дебатах за приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України не було.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: акт приймання - передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 26 липня 2024 року №26/07, підписаний від 10 грудня 2024 року на загальну суму 7000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження № 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні у матеріалах справи: договір про надання правничої допомоги №26/07 від 26 липня 2024 року, фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 11 вересня 2024 року про оплату за надану правничу допомогу (адвокатські послуги) згідно договору про надання правничої допомоги №26/07 від 26 липня 2024 року у розмірі 7000,00 грн., акт приймання - передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 26 липня 2024 року №26/07, підписаний від 10 грудня 2024 року на загальну суму 7000,00 грн є достатньою підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, однак із врахуванням положень ст.137 ЦПК України.
Слід зазначити, що судова практика сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг, даний перелік не є вичерпним.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 1 п.3 договору про надання правничої допомоги від 26 липня 2024 року сторонами узгоджено, що вартість правничої допомоги клієнту становить 7000,00 грн. В абзаці 3 п.3 договору вказано, що визначений сторонами гонорар має бути оплачено в строк встановлений в рахунку на оплату, однак в будь-якому разі до моменту завершення розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи в суді (задоволення позову), оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 7000,00 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Штогрін Вікторії Святославівни про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 15 травня 2014 року);
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 30 січня 2025 року.
Суддя Гладишева Х.В.