г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/191/25
Номер провадження 1-кс/213/65/25
30 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Слідча суддя Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_6
педагога ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення Відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12025041610000021 від 15.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України, про зміну запобіжного заходу,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12025041610000021 від 15.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України, про зміну запобіжного заходу.
Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у вчиненні кримінального правопорушення кваліфікованого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України обґрунтовано підозрюється неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.
16 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16.01.2025 року підозрюваному було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, та покладено обов'язки у вигляді: прибувати до слідчого, прокурора чи суду, за першою вимогою, не відлучатись за межі міста Кривого Рогу без дозволу слідчого, прокурору чи суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця мешкання та реєстрації, та заборони залишати місце свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , в період часу з 17:00 год. по 07:00 год. наступної доби.
Однак, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нехтуючи своїми процесуальними обов'язками умови домашнього арешту не виконує та згідно інформації ВП №6 КРУП ГУНП, на яких покладено обов'язки щодо контролю за виконанням запобіжного заходу, за місцем мешкання відсутній, що підтверджується матеріалами перевірок від 23.01.2025 по 26.01.2025.
Разом з цим, ОСОБА_4 про місце свого знаходження нікого не повідомив, та почав переховуватись від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим, постановою старшого слідчого СВ ВП№6 КРУП ГУНП від 29.01.2025 оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, виникла необхідність в зміні раніше застосованого до підозрюваного неповнолітнього ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та які вказують що підозрюваний може переховатись від органу досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Неповнолітній підозрюваний ОСОБА_4 в період часу з 23.01.2025 по 26.01.2025 за місцем мешкання був відсутній, про місце свого знаходження нікого не повідомив, та почав скриватись від органів досудового розслідування, що свідчить про схильність особи до переховування.
Ризик продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , обґрунтовується тим, що він не має постійного джерела доходу, недотримує належної фінансової допомоги від батьків, перебуває в пошуках фінансової підтримки, тому може продовжувати вчиняти аналогічні злочини, за які міг би отримати матеріальну допомогу.
Слідча просить суд змінити раніше застосований до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 46 днів, із визначенням застави у розмірі - вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання слідчого та просила його задовольнити, проти застосування цілодобового домашнього арешту заперечувала.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 суду пояснив, що хотів заробити гроші тому 23 січня поїхав з дому, планував працювати вантажником на ринку. З 23 січня перебував на квартирі колишнього однокласника з подругою тринадцятирічного віку. Жалкує що так вчинив, розкаюється та просив надати йому другий шанс.
Постановою слідчого від 30.01.2025 року в якості законного представника підозрюваного залучено його рідну сестру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Законний представник неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_9 суду пояснила, що перебуває у цивільному шлюбі, мешкає з цивільним чоловіком та його батьками. Як сестра підозрюваного вона готова здійснювати нагляд за ним та підтримувати матеріально.
Класний керівник підозрюваного ОСОБА_7 суду пояснила, що його мати повинна була принести до навчального закладу медичні документи на сина, проте цього не зробила, поїхала з міста. Батько підозрюваного казав класному керівнику, що у них все добре, не дивлячись на те, що від слідчого та з засобів масової інформації вона вже знала про розшук неповнолітнього підозрюваного та його малолітньої подруги.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідча суддя дійшла до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
16 січня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України за ознаками: умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.
Сукупністю всіх матеріалів, які додані до клопотання слідчого, доводиться те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
16 січня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арештуз 17 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби, строком на два місяці, а саме до 16 березня 2025 року.
Покладено на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені у ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, не відлучатися за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця мешкання та реєстрації, місця навчання; заборонено ОСОБА_4 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 17 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби.
Проте, як вбачається з матеріалів доданих до клопотання та як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього судом.
В результаті неодноразових перевірок було встановлено, що підозрюваний відсутній за місцем мешкання у час встановлений в ухвалі суду від 16.01.2025 року. Постановою слідчого від 29.01.2025 року підозрюваного оголошено у розшук.
Батьки неповнолітнього підозрюваного фактично самоусунулися від піклування та догляду за сином, про що свідчить заява ОСОБА_10 , де ним зазначено, що він з дружиною ОСОБА_11 та іншими дітьми переїхали до міста Києва, та не мають можливісті представляти інтереси свого сина.
Відповідно до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, зокрема запобіжні заходи. Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до статті 492 КПК України за наявності підстав, передбачених КПК України, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до статті 12 КК України, є тяжким злочином.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту, слідча суддя зазначає, що підстави для цього відсутні. Суддя критично ставиться до зобов'язань рідної сестри підозрюваного про забезпечення нею нагляду за ним, оскільки вона не працює, тобто не має матеріального доходу, проживає у неофіційному шлюбі у будинку, який їй не належить. Суду не надано доказів, які б свідчили про згоду власників будинку, на проживання з ними підозрюваного. Батьки підозрюваного поїхали з міста та самоусунулися від піклування над підозрюваним, у зв'язку з чим на думку судді, він не може проживати один за місцем своєї реєстрації.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Досліджені матеріали досудового розслідування у взаємному зв'язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Слідчий суддя, на даній стадії кримінального провадження, не вирішує питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень, а лише визначає причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Заявлені стороною обвинувачення ризики заслуговують на увагу.
Ризик втечі суд оцінює у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, навчання, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Слідча суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, в цьому провадженні достатньо обґрунтований, оскільки підозрюваний вже це робив, та у випадку відсутності належного контролю може продовжувати вчиняти такі дії.
Підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, які б стримували його поведінку.
Усвідомлюючи невідворотність реальної міри покарання за дії, які йому інкримінуються в даному кримінальному провадженні, за відсутності будь-яких стримуючих факторів, постійного місця проживання, контролю зі сторони батьків, останній може стати на шлях переховування від суду та органів досудового розслідування, що негативне вплине на хід слідства, унеможливить виконання завдань кримінального провадження.
Слідча суддя вважає доведеним, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, і на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.
Підозрюваному не може бути обрано більш м'який запобіжний захід, як домашній арешт, особиста порука.
Приймаючи до уваги встановлені обставини в їх сукупності, слідча суддя доходить висновку, що тримання під вартою є необхідним і пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов'язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов'язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи майновий стан підозрюваного, який не має законних джерел доходу, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання його винуватим, а також встановлені ризики, слідча суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, у випадку її внесення, тому в цій частині колоптання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований ухвалою суду від 16.01.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 46 (сорок шість) днів, а саме з 30 січня 2025 року по 16 березня 2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваними ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України на рівні 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); повідомляти слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону (в залежності від стадії кримінального провадження).
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 16 березня 2025 року з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово старшу слідчу СВ відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 .
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошений 30 січня 2025 року о 16 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1