г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 197/1517/23
Номер провадження 2/213/245/25
28 січня 2025 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Мазуренка В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Гусарової О.С.,
за відсутності сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
13 серпня 2024 року до Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до розпорядження Широківського районного суду Дніпропетровської області №1131 надійшла вказана цивільна справа.
Позивач в обгрунтування своїх вимог зазначає, що з червня 2019 року по 05 листопада 2022 року проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , що співпадає з реєстрацією її місця проживання. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час захисту незалежності, суверенитету та територіальної цілісності України внаслідок отриманих травм. Після загибелі ОСОБА_2 у неї виникла необхідність набуття статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця, адже такий статус надасть їй прво отримати компенсацію у вигляді одноразової грошової допомоги, внаслідок загибелі її чоловіка.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Морозов В.Ю. у судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, просить задовольнити позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений, згідно довідки про доставку електронного документу.
Представник третьої особи - Міністерство оборони України у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений, згідно довідки про доставку електронного документу.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ст.ст. 280 - 281 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження.
Судом встановлені обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
При ухваленні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що позивачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13-16 - копія паспорту).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №2819 ІНЕ від 09.11.2022 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті - вибухова травма внаслідок військових дій від інших вибухових осколків (а.с.25-26- копія свідоцтва).
Згідно копії Акту від 21 березня 2023 року, підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_3 , та завіреного майстром дільниці №3, інженером ТОВ «Сітісервіс-КР», ОСОБА_2 дійсно мешкав без реєстрації по АДРЕСА_2 з 30.01.2020 по 09.11.2022 (а.с.27 - копія Акту).
Згідно листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №2070 від 14.04.2023, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого військовослужбовця (а.с.28 - копія листа).
Копія Виписки із картково рахунку, додана до позовної заяви як доказ,- поганочитаєма (а.с.42-45).
Копії фотознімків, додані як доказ по справі, - без опису зображення та їх походження (а.с.48-55).
Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.2 СК України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст.27 СК України, державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Поняття "проживання однією сім'єю" та "член сім'ї" не є тотожними.
Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю. Основною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.06.2020 по справі №755/180/12/16-ц (провадження № 61-40658св18), для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19).
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Судом встановлено, що проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ведення з ними спільного господарства не підтверджені належними доказами.
Позивач у позовній заяві зазначає, що вона з ОСОБА_2 мали сумісний бюджет, фінансово допомагали один одному, на підтвердження долучає роздруківку з особистого рахунку. Але, роздруківка є поганочитаєма, та не надано інформації хто є власником карток, за якими здійснювались операції по переказу грошових коштів.
Заявлене клопотання про виклик свідків, не обрунтоване, з огляду на те, що у клопотанні не зазначено, що саме кожен з них може пояснити по суті заявлених вимог, наявна лише вимога їх допитати без обгрунтування.
Також, позовна заява не містить зазначення чи перебував ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, - не надані докази у підтвердження цього. Адже, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають один з подружжя, який не одружився вдруге, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивачем, відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, належним чином не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо встановлення факту її проживання із ОСОБА_2 однією сім'єю. Позивач та представник до суду не бажали з'являтись та надавати пояснення, надано заяви про розгляд справи без них.
Тому, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.3 Сімейного кодексу України, ст.ст.263 - 265, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - відмовити.
Копію рішення направити сторонам.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Третя особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, місто Київ,
пр-т. Повітрофлотський, 6.
Дата складення повного тексту судового рішення - 28 січня 2025 року.
Суддя: В.В. Мазуренко