Провадження № 33/821/127/25 Справа № 697/1834/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Сивухін Г. С. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
24 січня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 17 серпня 2024 року о 00:30 год. в м. Каневі по вул. 206 Дивізії, 3, керував автомобілем Мазда 3, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження посилається на те, що він не був присутнім у судовому засіданні та копію оскаржуваної постанови не отримував.
Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказує, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7. 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з'ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга на постанову судді подана після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП. Однак клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження містить посилання на обставини, які є поважними, у зв'язку з чим вважаю за необхідне поновити строк апеляційного оскарження постанови судді.
При апеляційному перегляді ОСОБА_1 підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, додатково вказавши. що працівники поліції його не зупиняли. У той момент коли під'їхали поліцейські, він перебував в автомобілі на місці для паркування. Відмовився від проходження на стан алкогольного сп'яніння, через те, що не керував автомобілем.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД№ 495019 від 17 серпня 2024 року, в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння, відмовився.
Суд першої інстанції надав належний аналіз відеозаписам, доданим до протоколу, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 17 серпня 2024 року о 00:30 год. відмовився від освідування на встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», як на місці зупинки, так і в медичному закладі.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею місцевого суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, а отже на нього не може бути накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП свого підтвердження не знайшли.
Обставини вчинених правопорушень уповноваженою особою патрульної поліції були встановлені, виходячи, зокрема й з пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Зі згаданого відеозапису з нагрудної відеокамери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував, що він керував транспортним засобом та їхав з роботи.
Отже ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення визнав факт керування транспортним засобом.
За таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_1 у даному випадку є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук