Провадження № 11-кп/821/216/25 Справа № 705/2145/24 Категорія: ст.336 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синиця, Уманського району, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирішено долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, -
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він будучи військовозобов'язаним в особливий період у зв'язку з оголошенням Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України, в зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв'язку з чим пройшов медичний огляд та згідно довідки №2267 від 14.08.2023 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним за станом здоров'я для проходження військової служби.
При цьому, 14.08.2023 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було роз'яснено ОСОБА_8 про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто до військової частини НОМЕР_1 , а саме 14.08. 2023 під розписку вручено повістку про необхідність явки 21.08.2023 о 7 год. 45 хв. до вказаного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Утім, ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, протиправно, не будучи заброньованою особою на період мобілізації, не маючи поважних причин, визначених Постановою КМ України « Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори", не маючи, згідно зі ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підстав для звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або в особливий період, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, переслідуючи мету ухилитися від її проходження, у визначений в повістці день, тобто 21.08.2023 о 07 годині 45 хвилин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вищевказаною адресою, про обставини неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, замість цього ОСОБА_8 знаходився на підробітках на території України в Миколаївській та Кіровоградській областях, проігнорувавши виклик.
Дії обвинуваченого суд кваліфікував за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2024 року та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що відповідно положень п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягає призову на військову службу, оскільки має матір ОСОБА_9 , яка має другу групу інвалідності, тяжке захворювання легенів - туберкульоз та потребує постійного догляду. Так, як мама часто перебуває на стаціонарному лікувальні у медичному закладі, він фактично утримує та здійснює догляд за своїми двома неповнолітніми сестрами, ОСОБА_10 2010 р.н. та ОСОБА_11 2015 р.н., які проживають з мамою.
Зазначив, що суд першої інстанції неповно встановив його анкетні дані, зокрема, те що він має цивільну дружину з якою проживає чотири роки та виховують спільну дитину, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 16 березня 2016 року.
Апелянт вважає, що суд розглядаючи кримінальне провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України не дотримався її вимог, що призвело до однобічності та неповноти судового розгляду, не дослідження обставин, з'ясування яких може мати суттєве значення для правильного і всебічного розгляду справи.
Так, приймаючи рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд першої інстанції повинен не тільки переконатись в тому, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також і роз'яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Виконуючи вищевказану вимогу кримінального процесуального закону, суд першої інстанції повинен конкретизувати кожну із обставин вказаних в обвинуваченні, яка має значення для правильного розгляду справи по суті і стосовно якої він приймає рішення про недоцільність дослідження доказів.
Суд першої інстанції повинен вказати, які саме обставини не потребують доказування і вважаються встановленими в зв'язку з тим, що не оспорюються ніким із учасників кримінального провадження, переконатися, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і після постановления судового рішення, будуть позбавлені права оскаржити їх в апеляційному порядку.
Вищевказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції виконані не були і суд не конкретизував обставини, стосовно яких він приймає рішення про недоцільність дослідження доказів і стосовно яких учасники судовою провадження позбавлені права оскарження в апеляційному порядку. Суд не з'ясував у нього чи правильно він розуміє зміст цих обставин, не переконався у добровільності його позиції та безпідставно, в порушення вимог процесуального закону, визнав недоцільним дослідження доказів щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.
Стверджує, що серед підстав проводити судовий розгляд справи в суді першої інстанції за ч.3 ст. 349 КІІК України суд по суті встановив лише визнання вини, хоча він визнає, що один раз не з'явився до військомату у зв'язку з тим, що дійсно був в стані алкогольного сп'яніння, жодних повторних повісток він не отримував та не мав наміру ухилятись від служби. Йому ніхто не роз'яснив, що обставина права на відстрочку виключає склад злочину, а тому він і визнавав вину.
На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор у кримнальному провадженні ОСОБА_12 подала заперечення в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної карги обвинуваченого ОСОБА_8 та залишити без змін вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 без змін, оскільки вважає його законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, міркування прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги та просила залишити без змін вирок суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги судом першої інстанції не виконані.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, суд розглянув справу та зробив висновок щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час судового провадження дотримано не було.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що відповідно до даних, які містяться на технічному носії - запису судового засідання, суд поставив на обговорення, та за згодою учасників судового провадження прийняв рішення про розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Проте, розглядаючи справу в скороченому судовому порядку, суд першої інстанції не роз'яснив наслідки передбачені ч.3 ст.349 КПК України. Зокрема, суд першої інстанції не з'ясував у учасників судового провадження, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, щодо яких недоцільно досліджувати докази, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також не роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
Викладене свідчить про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, яке є безумовною підставою для скасування вироку.
Відповідно до вимог ст.409, 412 КПК України, істотні порушення КПК України є підставою для скасування судового рішення.
У зв'язку із скасуванням вироку суду, колегія суддів не входить в обговорення решти доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо його незаконності, оскільки дані обставини повинні стати предметом дослідження під час нового розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, в зв'язку з чим апеляційна скарга обвинувачного підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя -
Судді -