Справа № 539/402/24 Номер провадження 22-ц/814/269/25Головуючий у 1-й інстанції Бєссонова Т. Д. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
23 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.
секретар: Сальна Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Усенка Антона Володимировича
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської облаті від 27 травня 2024 року,
по справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2024 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.10.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено комплексний договір № 3/4097964, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 770000,00 грн., строком до 27.10.2027 року, зі сплатою 30,00 % річних щомісячно, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором.
Відповідач в порушення умов кредитного договору, у передбачені графіком строки кредит не повертав, проценти за користування кредитом не сплачував.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання в строки передбачені кредитним договором, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 24.02.2023 року, та в подальшому, у зв'язку з невиконанням вказаної вимоги, повторно направив вимогу від 03.04.2023 року про дострокове повернення кредиту, процентів, штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 3/4097964 від 28.10.2021 року.
Відповідач не виконав вказаних вимог АТ «Креді Агріколь Банк».
Враховую викладене банк набув право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 19.10.2023 становить 862328,86 грн., з яких: 669787,71 грн. заборгованість за кредитом, 6944,15 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 11842,81 грн. нараховані відсотки, 94744,95 грн. загальна сума реструктуризації по простроченим відсоткам, 79009,24 грн. прострочені відсотки, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської облаті від 27 травня 2024 року позовні вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 3/4097964 від 28.10.2021 у розмірі 862328 грн. 86 коп. та судові витрати у сумі 12934 грн. 94 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Усенко А.В., просив скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з?ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Від АТ «Креді Агріколь Банк» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін посилаючись на його законність та обгрунтованість.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 28.10.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3/4097964, на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 770000,00 грн., строком з 28.10.2021 року по 27.10.2027 року зі сплатою 30,00 % річних щомісячно, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором (а.с. 19-22).
Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною), як день повернення кредиту (п. 1.1 договору).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у зазначеному в договорі розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 39680750-1 від 28.10.2021 року на суму 770000,00 грн. (а.с. 8).
24 лютого 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» направило ОСОБА_1 лист, в якому повідомило, що внаслідок невиконання ним зобов'язань станом на 24.02.2023 року він має прострочену заборгованість у розмірі 47967,99 грн. (без урахування пені), яку просило сплатити протягом 30 днів з дня отримання даного листа (а.с. 59).
Вказаний лист повернувся до позивача без вручення (а.с. 60-61).
03 квітня 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» направило ОСОБА_1 вимогу щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 3/4097964 від 28.10.2021, в якому вказало, що станом на 03.04.2023 він має прострочену заборгованість у розмірі 48252,87 грн., яка складається з: прострочений кредит - 0 грн.; прострочені проценти - 48252,87 грн.; прострочена комісія - 0 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 0 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умовами кредитного договору вимагало протягом 30 днів з дати отримання даної вимоги, достроково повернути банку у повному обсязі всю суму кредиту та інші платежі передбачені кредитним договором, а саме: сума кредиту - 708993,21 грн.; проценти - 142997,82 грн.; комісія - 0 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 0 грн. (а.с. 62).
Дана вимога повернулася на адресу позивача без вручення з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 63-64).
Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем станом на 19.10.2023 року в розмірі 862328,86 гривень, з яких:
- 669787,71 грн. заборгованість за кредитом,
- 6944,15 грн. прострочена заборгованість за кредитом,
- 11842,81 грн. нараховані відсотки,
- 94744,95 грн. загальна сума реструктуризації по простроченим відсоткам,
- 79009,24 грн. прострочені відсотки (а.с. 7).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1054 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження №61-17096св23) дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Рефінансування - це погашення кредиту в одному банку за рахунок нового кредиту.
При цьому споживчий кредит може використовуватися як рефінансування, тобто погашення іншого кредиту.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 344/7014/21 (провадження № 61-8493св22).
Отже, наданий за договором між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 від 28.10.2021 року № 3/4097964 кредит є споживчим.
Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Доказів одержання відповідачем вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц).
З матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору укладеного 28.10.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 не передбачено право кредитодавця вимагати повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав.
У п. 3.1 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування».
Положення розділу 4 кредитного договору, щодо врегулювання простроченої заборгованості також не визначає порядок та можливість дострокового повернення кредитних коштів.
Натомість пунктом 4.7 кредитного договору сторони домовилися збільшити строк позовної давності за вимогами, що випливають з договору тривалістю 10 років.
Висновки місцевого суду, щодо наявності у позивача права на дострокове стягнення заборгованості, в тому числі шляхом подання до суду позову про стягнення боргу, з огляду на положення п. 2.3.4-2.3.7 Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» є помилковими, з огляду на чітко встановлену процедуру та підстави дострокового стягнення заборгованості, які передбачені Законом України «Про споживче кредитування».
Окрім того, згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Проте, долучені до матеріалів справи Правила надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» не містять підпису ОСОБА_1 , а тому їх не можна вважати складовою кредитного договору.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Правила надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк», які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Окрім того, згідно пункту 1.5 кредитного договору у разі суперечностей між положеннями цього договору та положеннями Правил мають вищий пріоритет та застосовуються положення договору.
З огляду на те, що умовами кредитного договору не передбачено право кредитодавця на дострокове стягнення кредитних коштів, позивачем не дотримано процедури дострокового стягнення заборгованості, яка передбачена ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому підстави для задоволення позову відсутні.
Частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, шо суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ч. 2 п. 2 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
За розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 19600 грн., які відповідно до вищевказаних вимог законодавства підлягають стягненню на його користь з АТ «Креді Агріколь Банк».
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Усенка Антона Володимировича задовольнити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської облаті від 27 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 19600 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді : Г. Л. Карпушин
В. П. Пікуль