Справа № 554/11929/24 Номер провадження 11-сс/814/67/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів: за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава провадження за апеляційною скаргою представника скаржника Міністерства юстиції України - головного спеціаліста відділу регресної роботи Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2024 року,-
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві стосовно невнесення відомостей в ЄРДР за заявою від 16.09.2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя вказав, що хоча заявник і вважає свою заяву повідомленням про вчинення невідомими службовими особами кримінального правопорушення, проте за своїм змістом вона не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину, тому в даному випадку така заява не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР за вказаною кваліфікацією дій, про що просить заявник.
Разом з цим слідчий суддя зазначив, що збитки в розмірі 54 954.05 грн. не досягають настання кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Не погоджуючись з даною ухвалою представник скаржника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 08.11.2024 та хвалити нову, якою задовольнити скаргу Міністерства юстиції України та зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві внести відомості за заявою Міністерства юстиції України від 16.09.2024 №127819/9.1.4/15-24 про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести досудове розслідування.
Вказує, що обставини, викладені в заяві Мін'юстом є виключними та достатніми у вказаних правовідносинах, зокрема, для внесення відомостей до ЄРДР та належного проведення досудового розслідування.
Звертає увагу, що для перевірки відомостей, зазначених в заяві, та остаточної кваліфікації кримінального правопорушення, необхідно провести слідчі дії для здобуття та дослідження вже наданих доказів, які можуть свідчити про наявність чи відсутність в діях осіб ознак кримінального правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції учасники, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду не з'явилися. Від представника скаржника ОСОБА_6 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, що відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею дотримано зазначених вимог закону у повному обсязі.
Відповідно ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК), а згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач, прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого, дізнавача або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 127819/9.1.4/15-24 від 16 вересня 2024 року, слідчий суддя у своєму рішенні, посилаючись на положення ст. 214 КПК та п. 2 розділу 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року зазначив, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Слідчий суддя дослідивши подану скаргу встановив, що підставою для звернення Міністерства юстиції України до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення послугувало рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кравченко та інші проти України», від 14.12.2023 у справі №54055/22, згідно якого встановлено порушення Державою Україна п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку із необгрунтованим тримання під вартою ОСОБА_7 . З урахуванням чого, Європейський суд з прав людини зобов'язав сплатити заявнику 1100 Євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 250 Євро компенсації судових та інших витрат, що еквівалентно 54954 грн. 05 коп. та вказані обставини, на думку Міністерства юстиції України, свідчать про наявність в діях невстановлених службових осіб ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364,365, 367 КК України, оскільки виплачені кошти за рішенням Європейського суду з прав людини є збитками Державного бюджету України.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновків, що наведені у заяві Міністерства юстиції України обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364,365, 367 Кримінального кодексу України та вказана заява взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою службовою особою протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а є лише формальне посилання на рішення Європейського суду з прав людини без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь.
З такими висновками слідчого судді погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
При цьому зміст ч. 1 ст. 214 КПК не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує зі змісту матеріалів судового провадження, в заяві від 16 вересня 2024 року поданої ТУ ДБР, розташованому у м.Полтаві, Міністерство юстиції України просило внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, здійснити досудове розслідування та встановити осіб, внаслідок дій чи бездіяльності яких Європейським судом прийнято рішення проти України, з метою можливості подання Міністерством юстиції України позову до винної особи, за фактом вчинення кримінального правопорушення невстановленими службовими особами.
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, в поданій заяві не міститься фактів, які б вказували на ознаки складу вищезазначеного злочину.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 року (справа № 556/450/18), згідно якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Тобто, підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Відтак, на переконання апеляційного суду, висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 127819/9.1.4/15-24 від 16 вересня 2024 року, належним чином мотивовані, ґрунтуються на змістовному дослідженні усіх обставин кримінального провадження та доводів апелянта.
Отже, перевіркою матеріалів даного провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень слідчим суддею вимог КПК щодо процесуального порядку судового розгляду скарги, які, згідно ст. 412 КПК, слід було би визнати істотними та які б тягнули за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника скаржника ОСОБА_6 не підлягає до задоволення, а ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 08 листопада 2024 року є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою і відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника скаржника Міністерства юстиції України - головного спеціаліста відділу регресної роботи Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 08 листопада 2024 року про відмову у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 16 вересня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4