Справа № 147/109/25
Провадження № 1-кп/147/82/25
29 січня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024240040000289 від 10.09.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
До Тростянецького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024240040000289 від 10.09.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою судді від 21.01.2025 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
28.01.2025 прокурором було подано клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 60 днів. Клопотання вмотивоване тим, що підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Беручи до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: ризик переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто незаконно перетнути кордон з метою уникнення покарання. Також зазначено, що до ОСОБА_4 не можна застосувати інший більш м'який запобіжний захід, так як ч.8 ст.176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовуються виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 ч.1 цієї статті, а саме тримання під вартою. Враховуючи репутацію обвинуваченого, відсутність постійного доходу, місця роботи, вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, прокурор просив продовжити дію запобіжного заходу.
29.01.2025 від захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про направлення ОСОБА_4 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою встановлення степеню придатності його до проходження військової служби, визначення видів служб та робіт, які йому протипоказані.
Клопотання обґрунтоване тим, що під час проведення досудового розслідування по даній справі обвинувачений давав свідчення, що стан здоров?я його спонукав до таких дій. Поранення та травми, які він отримав внаслідок безпосередньої участі у бойових діях, на його думку, дають йому право на можливе звільнення із військової служби з виключенням із військового обліку або на продовження служби у тилових частинах. Крім того, він заявляв про те, що неодноразово звертався до командирів своїх військових частин на предмет направлення його для проходження військово-лікарської комісії, однак, на такі звернення отримував відмови. Відповідно до даних численних медичних документів, обвинуваченому було встановлено різні діагнози. Таким чином, стан здоров?я обвинуваченого ставить під сумнів на сьогоднішній день його статус як військовослужбовця, що тягне за собою неможливість притягнення його кримінальної відповідальності по вказаній статті кримінального кодексу, так як відповідальність по ній несе лише спеціальний суб?єкт - військовослужбовець (ч. 1 ст. 401 КК України). Таким чином, на думку захисника, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно пройти медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення ступеню придатності його до проходження військової служби, визначення видів служб та робіт, які йому протипоказані.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Щодо клопотання захисника про направлення обвинуваченого для проходження медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеню придатності його до проходження військової служби зазначив, що чинним КПК України таке направлення під час судового розгляду не передбачено. Обвинувачений тримається під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що входить до системи органів виконання покарань та, відповідно, наявні можливості визначити його стан здоров'я.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні також заявив клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту відсутні та не доручати складання досудової доповіді, оскільки у матеріалах справи достатньо даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки ОСОБА_4 не має наміру ухилятись від суду, має сім'ю та бажає продовжити військову службу. Не заперечили проти призначення справи до судового розгляду. Також захисник просив задовольнити його клопотання про направлення ОСОБА_4 для проходження медичного огляду, оскільки, така можливість передбачена п. 6.1 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, хоча не визначена нормами КПК України. На його думку, висновок даної комісії може вказати, що його підзахисний не є військовослужбовцем та, відповідно, суб'єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Обвинувачений підтримав клопотання його захисника, додатково зазначив, що наразі його стан здоров'я погіршується. Він неодноразово звертався до командира військової частини, де проходив службу для направлення його на проходження ВЛК, однак отримував відмову. Так само на його прохання про направлення на ВЛК відмовою відповів і працівник ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі він має проблеми із опорно - руховим апаратом, які ускладнюються та не дають можливості нормально рухатися. Саме неналежне лікування та необхідність покращити стан здоров'я стало причиною того, що він не міг проходити військову службу.
На запитання суду повідомив, що відмови від проходження ВЛК він не оскаржував.
Захисник та обвинувачений зазначили також про недоцільність спрямовувати доручення про складання досудової доповіді, оскільки наявні достатні матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 застосовано слідчим суддею Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.12.2024, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України. Строк запобіжного заходу застосовано 60 (шістдесят) днів, тобто до 07.02.2025, без визначення застави.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 віднесений відповідно до ст.12 КК України до тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі, а отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також суд враховує, що окрім обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, обвинувачений не має постійного самостійного доходу, оскільки до взяття під варту був військовослужбовцем, а отже є наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Ч. 8 ст. 176 КПК України визначає, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Тому застосування іншого запобіжного заходу є недоцільним.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Оскільки захисник і обвинувачений не надали суду доказів, що ризики або їх частина передбачені ст. 177 КПК України - відпали, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку та не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу чи визначення застави.
Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого про направлення ОСОБА_4 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, суд зазначає, що відповідно до п. 6.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
П.1.2. цього ж Положення визначає, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Глава 4 КПК України чітко визначає, що є доказами у кримінальному провадженні, порядок їх збирання, допустимості та достатності.
Наразі судом не було досліджено докази у даному кримінальному провадженні, що не дає можливість чітко визначити мету, вказану захисником у його клопотанні. Крім того, під час тримання обвинувачених під вартою наявні чіткі законодавчі можливості встановити їх стан здоров'я без порушення умов запобіжного заходу, зокрема відповідно до Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 03 листопада 2020 року № 394, особам, які тримаються під вартою надається кваліфікована медична допомога та обстеження.
Стороною захисту не доведено неможливості визначення стану здоров'я обвинуваченого під час перебування на утриманні в гауптвахті. Крім того, у Порядку, на який посилається захисник, відсутній механізм проходження ВЛК особами, які утримуються під вартою, як і не визначений такий порядок чинним КПК України.
На думку суду, таке клопотання захисника є необгрунтованим та передчасним, оскільки у розпорядженні суду відсутні дані про проходження чи не проходження обвинуваченим ВЛК під час служби в ЗСУ. Разом з тим Конституцією України чітко визначено, що найвищу цінність складає життя та здоров'я людини, що також є невід'ємним правом. Тому, з метою забезпечення належного медичного огляду та медичної допомоги (за її необхідності), суд вважає за можливе у цій частині клопотання задовольнити та зобов'язати установу, де обвинувачений тримається під вартою організувати належне медичне обслуговування та огляд.
Щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду суд приходить до наступного.
Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області. Під час проведення досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України про забезпечення обвинуваченому права на захист. Угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості не надходило. Підстав для закриття обвинувального акту, його повернення, направлення до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності не вбачається.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у судове засідання.
Судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 197, 199, 316 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти на строк 60 (шістдесят) днів, а саме до 29 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання захисника задовольнити частково.
Зобов'язати відповідального працівника гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 організувати проходження медичного огляду ОСОБА_4 відповідно до Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 03 листопада 2020 року № 394 та, в разі необхідності, організувати надання медичної допомоги та лікування.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у відкритому судовому засіданні на 12-45 год. 06.02.2025.
Розгляд справи на підставі ст. 31 КПК України здійснювати суддею одноособово.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу суду в частині вирішення питання запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 30.01.2025 о 08-30 год.
Суддя ОСОБА_1