Єдиний унікальний номер 638/10795/23
Номер провадження 22-з/818/16/25
29 січня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 638/10795/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у зв'язку із затопленням квартири, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у зв'язку із затопленням квартири, в якому просила стягнути на її користь матеріальну шкоду у розмірі 65 399,00 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн та судові витрати.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Розумна О.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення по суті позовних вимог. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 65 399,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, судові витрати по справі у сумі 5958, 97 грн.
28 листопада 2024 року через систему “Електронний Суд» представниця ОСОБА_1 - адвокат Розумна О.О. подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що під час прийняття постанови від 26 листопада 2024 року суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо витрат позивачки на правничу допомогу. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, понесених ОСОБА_1 , долучався до позовної заяви разом із витягом з договору про надання правової допомоги, додатком до договору та актом приймання-передачі наданих послуг.
Просила ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 23 450,00 грн.
Суд апеляційної інстанції розглядає заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України, частини 3 статті 270 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи і доводи заяви, колегія суддів вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Розумна О.О. на підставі договору № 13 про надання правової допомоги від 07 серпня 2023 року та ордеру серія АХ № 1145832 від 25 серпня 2023 року (а.с. 39, 43).
Додатком № 1 до договору № 13 від 07 серпня 2023 року передбачено, що за виконання послуг, передбачених пунктом 1.1 договору, клієнт має сплатити адвокату гонорар, який розраховується, виходячи з фактично витраченого адвокатом часу, вартість роботи адвоката визначається на підставі рішення № 13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21 липня 2021 року. Обсяг витраченого часу погоджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата наданих послуг має бути здійснена не пізніше, ніж протягом 10 днів з дня отримання судового рішення. За участь адвоката у судовому засіданні клієнт здійснює оплату за надані послуги у розмірі 1500,00 грн, а у випадку перенесення судового засідання, за умови прибуття адвоката до суду для участі в судовому засіданні, клієнт здійснює адвокату оплату в розмірі 800,00 грн. Оплата проводиться шляхом готівкового або безготівкового розрахунку. Фактичні видатки оплачуються клієнтом протягом 3 робочих днів з дня їх понесення адвокатом. Розмір і порядок виплати гонорару не залежить від рішень державних органів, суду. Оплата гонорару є безумовною і не повертається клієнтові незалежно від обставин (а.с. 40-41).
Як вбачається з акту від 23 серпня 2023 року приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги № 13 від 07 серпня 2023 року, адвокат Розумна О.О. надала ОСОБА_1 наступні послуги: попереднє опрацювання документів протягом 1,5 годин, юридичний, консультаційний та аналітичний аналіз положень ЦК і ЦПК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших нормативно-правових документів та юридичних актів, що регулюються виниклі правовідносини, протягом 4 годин, пошук та вивчення судової практики з подібних питань протягом 4,5 годин, підготовка позовної заяви до Дзержинського районного суду м. Харкова протягом 4 годин, загалом протягом 14 годин, вартістю 23 450,00 грн, з розрахунку 1675,00 грн за 1 годину роботи (а.с. 42).
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 23 450,00 грн (а.с. 37-38).
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З урахуванням складності та категорії справи (відшкодування шкоди, завданої залиттям), обсягу доказів, наявності сталої судової практики, надання послуг з підготовки позовної заяви не потребувало від професійного адвоката таких витрат часу, які вказані в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 серпня 2023 року. Послуги з опрацювання документів, аналізу законодавства та судової практики фактично охоплюються послугою з підготовки позовної заяви.
Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням обсягу та складності наданих позивачці послуг з правничої допомоги, ціни позову, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності та необхідності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що зКП «Харківські теплові мережі»на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. ст.141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогузадовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ: 31557119) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст додаткової постанови складено 29 січня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина