Єдиний унікальний номер 641/2660/24
Номер провадження 22-ц/818/584/25
29 січня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,
суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року в складі судді Онупко М.Ю. по справі № 641/2660/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 11 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11 травня 2019 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 70 000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач зазначив, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 прострочив зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 грудня 2022 року направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит 26 січня 2023 року став у формі «на вимогу».
Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 11 лютого 2024 року становить 80 112,70 грн, із них: 80 112,70 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 травня 2019 року у розмірі 80 112,70 грн станом на 11 лютого 2024 року та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
24 травня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Жупинського М.А. надійшов відзив на позов банку, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, вирішити питання щодо судових витрат.
Відзив мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифи, що надані разом з позовною заявою, розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитом, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Позивачем не було надано до суду жодного документу, який би підтверджував отримання ним кредиту саме в тому розмірі, який заявлено до стягнення в позовній заяві, та наявність непогашеної заборгованості на день звернення позивача з позовом до суду. Розрахунок заборгованості не є належним доказом в підтвердження вимог про стягнення відсотків, який за відсутності погоджених сторонами розмірів та порядку нарахування таких, є внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Позивач включив проценти в тіло кредиту, щомісяця збільшуючи розмір тіла кредиту на суму нарахованих за місять процентів. Посилання позивача на надання відповідачу кредитних коштів є безпідставним та не підтверджено належними доказами, зокрема, платіжним дорученням про перерахування коштів, банківською випискою.
30 травня 2024 року від АТ «Універсал Банк» надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги. На підтвердження своїх доводів надав виписку по рахунку відповідача.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 травня 2019 року станом на 11 лютого 2024 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2 663,40 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 90,84 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що фактично отримані позичальником кошти підлягають поверненню кредитодавцю, однак банком безпідставно зараховувались кошти, сплачені у рахунок погашення заборгованості, на погашення процентів, розмір яких сторонами не обумовлений, тому з урахуванням сплачених сум та суми овердрафту по картці з відповідача підлягає стягненню лише 2663,40 грн.
На вказане судове рішення поштою 14 жовтня 2024 року АТ «Універсал Банк» до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо того, що відповідач не був ознайомлений із вищевказаним. Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою «Monobank», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. ОСОБА_1 висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Посилався на те, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненнями до Договору про надання банківських послуг. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед банком становить 80 112,70 грн, яка підлягає стягненню, оскільки відповідачем не надано відповідного контррозрахунку та вказану заборгованість не спростовано.
01 листопада 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Жупинського М.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу банку, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, стягнути з АТ «Універсал Банк» витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу виклав ті ж самі доводи, якими мотивований відзив на позовну заяву. Акцентував увагу на тому, що позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розміру.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 травня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с. 11).
Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови, а також, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором.
Також ОСОБА_1 визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису, та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного удосконаленого електронного підпису.
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та те, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 11 травня 2019 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 (а.с. 5-10), відповідно до якого станом на 11 лютого 2024 року її розмір становить 80 112,70 грн, із них: 80 112,70 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
З довідки про наявність рахунку від 28 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_2 та видано чорну картку № НОМЕР_1 , що активна до вересня 2024 року (а.с. 87).
Як вбачається з довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 28 травня 2024 року, ОСОБА_1 за договором від 11 травня 2019 року за карткою № НОМЕР_1 11 травня 2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн, який в подальшому неодноразово змінювався, збільшувався до 70 000,00 грн, та станом на 03 лютого 2022 року склав 64 000,00 грн (а.с. 88).
Відповідно до довідки про рух коштів по картці від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 за період з 11 травня 2019 року по 11 лютого 2024 року (перша дата у виписці - 11 травня 2019 року, остання - 09 грудня 2022 року) кредитний ліміт станом на 11 лютого 2024 року становить 64 000,00 грн, заборгованість станом на 01 лютого 2024 року становить 80 112,70 грн, баланс на початок періоду 5000,00 грн, баланс на кінець періоду - 16 112,70 грн, сума витрат за період 307 875,37 грн, сума зарахувань за період 227 762,67 грн (а.с. 73-86).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, датований 27 листопада 2021 року (а.с. 12), за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви від 11 травня 2019 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені.
У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача (а.с. 25-29).
Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також його підписання відповідачем електронно-цифровим підписом. Інформація, що міститься у паспорті, зберігала чинність та була актуальною до 01 січня 2023 року.
До того ж, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Із змісту позовних вимог вбачається, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 80 112,70 грн.
Водночас, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість за тілом кредиту фактично складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом.
Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав.
Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 11 травня 2019 року містить підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту за збільшеною ставкою в порядку статті 625 ЦК України; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів не встановлені. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у порядку ст. 1048 ЦК України банк не пред'явив.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
Оскільки в анкеті-заяві від 11 травня 2019 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним та безпідставним. Ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22.
Як вбачається з довідки про рух коштів по картці від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 за період з 11 травня 2019 року по 11 лютого 2024 року (перша дата у виписці 11 травня 2019 року, остання - 09 грудня 2022 року), в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, кредитний ліміт станом на 11 лютого 2024 року становить 64 000,00 грн, заборгованість станом на 01 лютого 2024 року становить 80 112,70 грн, баланс на початок періоду 5000,00 грн, баланс на кінець періоду - 16 112,70 грн, сума витрат за вказаний період склала 307 875,37 грн, сума зарахувань склала 227 762,67 грн (а.с. 73-86).
Частину із сплачених відповідачем коштів банком, а саме 65 480,64 грн, безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, тоді як анкета-заява від 11 травня 2019 року не містить домовленості сторін про сплату відсотків та інших платежів, а також умов щодо відповідальності за порушення виконання зобов'язання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 14 632,06 грн, тобто, різниця між фактично витраченими коштами та внесеними коштами в межах кредитного ліміту (307 875,37 - 227 762,67 - 65 480,64).
Разом з тим, розрахунок суми заборгованості в розмірі 2663,40 грн, наведений судом першої інстанції, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, по-перше, він зроблений на підставі розрахунку банку, дані якого відрізняються від даних довідки про рух коштів по картці (у розрахунку не вказані проценти в розмірі 1909,68 грн від 01 жовтня 2020 року та 2453,65 грн від 09 грудня 2022 року), а по-друге, судом помилково зменшено розмір заборгованості на суму 16 112,70 грн (баланс на кінець періоду), що утворилась внаслідок списання банком процентів, тобто суд фактично двічі відняв цю суму процентів від розміру заборгованості.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку, з 2663,40 грн до 14 632,06 грн.
Водночас, доводи апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» стосовно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, колегія суддів відхиляє, адже, як вже зазначалось, доказів погодження сторонами розміру процентної ставки матеріали справи не містять.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позов та апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено частково, на 18,26%, з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 552,91 грн та апеляційної скарги в розмірі 829,40 грн, а всього 1382,31 грн.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Жупинський М.А. просив стягнути з АТ «Універсал Банк» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження розміру таких витрат адвокат надав договір № 29/10-24 про надання правової допомоги від 29 жовтня 2024 року, пунктом 1 якого передбачено, що адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту наступну правничу допомогу: складання та подання до Харківського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року у справі № 641/2660/24. Пунктом 3 договору передбачено, що за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 5000,00 грн та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (а.с. 136-137). Крім того, надав акт прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01 листопада 2024 року, яким сторони підтвердили виконання адвокатом послуг з надання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 5000,00 грн (а.с. 137 зворот). На підтвердження оплати цих витрат надав квитанцію до прибуткового касового ордера № 01/11 від 01 листопада 2024 року на суму 5000,00 грн (а.с. 138).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Враховуючи, що позовні вимоги банку задоволено частково, з урахуванням обсягу та складності наданих ОСОБА_1 послуг з правничої допомоги, категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, наявності сталої судової практики, незмінності позиції представника Гадрані М.Я. протягом розгляду справи, адже відзив на апеляційну скаргу дублює доводи відзиву на позовну заяву,принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом апеляційного перегляду справи, 2500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року в частині розміру стягнутої суми змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Автозаводська, 54/19) заборгованість за кредитним договором від 11 травня 2019 року в розмірі 14 632 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн 06 коп.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Автозаводська, 54/19) судовий збір за подання позову в розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн 91 коп та апеляційної скарги в розмірі 829 (вісімсот двадцять дев'ять) грн 40 коп, а всього 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн 31 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Автозаводська, 54/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом апеляційного перегляду справи, в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 29 січня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова