Провадження № 22-ц/803/1817/25 Справа № 199/1061/24 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
28 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гасанова Марина Юріївна,
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року,-
07.02.2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 29.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №101427341, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 20000,00 грн..
17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором про споживчий кредит №101427341 від 29.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..
У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі і за договором про споживчий кредит №101427341 від 29.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Однак відповідач, всупереч умовам кредитного договору, порушив взяті на себе зобов'язання, не повернув у повному обсязі кредитні кошти позивачу, а також не виконав усі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем після спливу строку, встановленого в договорі.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2024 року, ухваленим по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №101427341 від 29.09.2021 року у розмірі 88300,00 гривень, а також 3028,00 гривень витрат по сплаті судового збору, а всього 91328 (дев'яносто одна тисяча триста двадцять вісім) гривень 00 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвалою суду від 13.08.2024 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2024 року, ухвалене по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасовано та призначено справу до розгляду.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №101427341 від 29.09.2021 року у розмірі 88300,00 гривень, а також 3028,00 гривень витрат по сплаті судового збору, а всього 91328 (дев'яносто одна тисяча триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовлено.
18.11.2024 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гасанова Марина Юріївна надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано відповідних доказів виконання Договору факторингу, укладеного між ним та первісним кредитором, а саме сплати ціни продажу права грошової вимоги, що становить, що відповідно ставить під сумнів набуття права вимоги до Відповідача за кредитним договором.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Зокрема, посилається на практику Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 9002/417/18.
19.12.2024 року до Дніпровського апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» надійшоввідзив на апеляційну скаргу в якому просить суд, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 88300,00 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
29.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №101427341, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 20000,00 грн. (а.с.5-9).
Відповідно до графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №101427341 від 29.09.2021 року, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів: 29.10.2021 року (а.с.10 зворот).
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор - W79366, дата відправки ідентифікатора позичальнику - 29.09.2021 року (а.с.12).
29.09.2021 року ТОВ «Мілоан» були перераховані грошові кошти у сумі 20000,00 гривень на рахунок ОСОБА_1 згідно договору №101427341, що підтверджується платіжним дорученням №33110320 (а.с.12 зворот).
17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором про споживчий кредит №101427341 від 29.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.18-20).
Відповідно до п. 2.3 договору факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 року з дати відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування кредитами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.
У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі і за договором про споживчий кредит №101427341 від 29.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.24-26).
Пунктом 5.4. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року передбачено, що до Нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до ст. 625 ЦК України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року (а.с.26 зворот).
Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №101427341, сума заборгованості складає 88300 грн. (а.с.27-28).
Згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованості за кредитним договором №101427341, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідач свої зобов'язання, передбачені договором, щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків, не виконала, внаслідок чого, станом на 09.01.2024 року загальна заборгованість по кредитному договору №101427341 становить 88300,00 грн. та складається із: заборгованість за тілом кредиту - 20000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 66300,00 грн.; заборгованість по за процентами (з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн.; заборгованість за комісією - 0,00 грн.(а.с.17).
Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» свої зобов'язання за договором про споживчий кредит №101427341 від 29.09.2021 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.
У свою чергу, ОСОБА_1 не надала у судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.
За таких обставин, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором про споживчий кредит №101427341 від 29.09.2021 року у розмірі 88300,00 грн. та складається із: заборгованість за тілом кредиту - 20000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 66300,00 грн., а також 3028,00 гривень витрат по сплаті судового збору.
Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн., суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
До позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» долучено договір про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 (а.с.40-41); заявку на надання юридичної допомоги №327 від 02.01.2024 року (а.с.44), витяг з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024 року (а.с.45), відповідно до яких сума оплати за надані адвокатські послуги становить 17000,00 гривень та понесена позивачем.
Суд першої інстанції зазначив, що платіжна інструкція №0406010000 від 10.01.2024 року не може бути доказом понесених витрат ТОВ «Коллект Центр» на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн. в рамках даної справи, оскільки зі змісту наданої платіжної інструкції вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» було сплачено Адвокатському об'єднанню «Лігал Ассістанс» грошові кошти у сумі 52000,00 грн., але у квитанції відсутні відомості про те, що ТОВ «Коллект Центр» було сплачено грошові кошти у сумі 17000,00 грн. за надання правової допомоги саме в рамках справи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Судом неможливо встановити, що у сплачену суму - 52000,00 грн. входить заявлена сума до стягнення - 17000,00 грн..
У платіжній інструкції зазначено лише про те, що оплата здійснюється за надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 року від 02.01.2023 року про надання правової допомоги, без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові боржника, номера та дати акту, на підставі якого здійснюється оплата.
У цій частині суд першої інстанції погодився з доводами представника відповідача, яка зазначила про те, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» у частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитись не може з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку доводам позивача про те, що пункт 1.6. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі до 2 % від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочки, що становить до 730 % на рік, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали несправедливим оспорюваний пункт кредитного договору з посиланням на те, що він встановлює вимогу зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором та правильно застосували до спірних правовідносин статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
До таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року, справа № 754/6091/18, провадження № 61-11473св19.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що зазначена сума кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 88 300 грн. є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
А тому справедливим буде стягнення з відповідачки відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту, тобто у розмірі 20 000 грн., а тому рішення суду першої інстанції треба змінити у відповідній частині.
При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гасанова Марина Юріївна задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року змінити.
Резолютивну частину рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року, в частині задоволених позовних вимог викласти у редакції цієї постанови.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №101427341 від 29.09.2021 року у розмірі 40 000,00 гривень, а також 3028,00 гривень витрат по сплаті судового збору, а всього 43 028 (сорок три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: