Провадження № 22-ц/803/237/25 Справа № 234/13996/20 Суддя у 1-й інстанції - Нейло І.М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 39
22 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Єлізаренко І.А.,
при секретарі - Лопаковій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1
на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 березня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті матері відкрилась спадщина, яка складається з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що вчасно не звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини оскільки перебувала на території російської федерації під час обмежень, пов'язаних з запобіганням розповсюдженню коронавірусної інфекції, тому була позбавлена можливості вчасно звернутись до нотаріальної контори та вважає, що вказаний строк пропущено нею з поважної причини.
З урахуванням викладеного, просила визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У лютому 2021 року ОСОБА_4 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернулася до суду вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що їй не було відомо, що вона є спадкоємцем частки спадкового майна за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вважала, що спадкоємцями будуть діти померлої.
На підставі чого, просила визначити додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 березня 2021 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено.
Продовжено ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на чотири місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
Продовжено ОСОБА_4 строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на чотири місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 не мала змоги подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у зв'язку з її знаходженням за межами України, ОСОБА_4 не знала про наявність заповіту та не подавала заяву про прийняття спадщини, а тому причини пропуску строку на прийняття спадщини позивачами є поважними та підлягають продовженню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, у звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу та третій особі у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що жодного обґрунтування наявності підстав для задоволення позовів та наведених позивачами доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для продовження строків для подачі заяв про прийняття спадщини оскаржуване рішення не містить. Вказує, що оскаржуване рішення стосується його прав та інтересів, оскільки він є спадкоємцем другої черги за законом. Окрім того, вказує, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якої ОСОБА_2 просить скасувати свідоцтво про право на спадщину на квартиру померлого ОСОБА_3 , яке отримали його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що також підтверджує порушення його прав та інтересів у даній справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Краматорську померла ОСОБА_5
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 від 04 вересня 2020 року та заповітом ОСОБА_5 від 16 липня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1671.
Позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернулись після спливу шестимісячного строку, який встановлено статтею 1270 ЦК України, тому постановами державного нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареником О.О. від 08 вересня 2020 року та 26 січня 2021 року відповідно, їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», заява № 19164/04).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Установлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення оскаржуваним судовим рішенням її прав, інтересів та (або) обов'язків ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
У свою чергу, засада обов'язковості судових рішень буде нівелюватися, якщо судове рішення могло б переглядатися за ініціативою особи, яка не брала участі у справі та не має безпосереднього правового зв'язку з оскаржуваним судовим рішенням, яке не впливає на її права та обов'язки. У такому випадку процедура апеляційного перегляду та скасування остаточного судового рішення несумісна з принципом визначеності правовідносин та верховенством права.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Тобто у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи (постанови Верховного Суду: від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі № 757/66808/19-ц (провадження № 61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом позову у даній справі є не визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а виключно визначення додаткового строку для прийняття спадщини, де участь у справі повинні брати лише спадкоємці померлої.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено та продовжено строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскаржив в апеляційному порядку ОСОБА_1 , особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що судовим рішенням вирішено питання про його права, свободи та інтереси.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні за законом, ні за заповітом. Продовження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , не може вплинути на обсяг прав ОСОБА_1 , оскільки судовим рішенням питання про права та законні інтереси ОСОБА_1 не вирішувалося.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті шостої Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про незаконність судового рішення з підстав вирішення питання про його права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов'язки такої особи не вирішувалося.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду даного позову є виключно продовження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 строку для прийняття спадщини, де участь у справі повинні брати лише спадкоємці померлої ОСОБА_5 тобто, судом не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів скаржника, не встановлювалися жодні обов'язки щодо нього.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 березня 2021 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 362, 377 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
І.А. Єлізаренко