"13" грудня 2007 р.
17:00
Справа № 7/799/07
м. Миколаїв
за позовом: Військової частини 3039, 54003, м.Миколаїв, вул. Косіора, 2
До відповідача: Виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 54002, м.Миколаїв, просперк Леніна, 93
Про: скасування рішення № 1072 від 27.08.2007 року Виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності частково, залишивши штрафні санкції відносно сплати листка непрацездатності працівника Івачова С.Г. без змін.
Суддя -Семенчук Н.О.
Секретар судового засідання Дзюба Ю.Ф.
Від позивача: Кадінов В.Б., дов. № 473 від 22.05.2007 р.
Від відповідача: Стоянова Н.І., дов. № 2187/07-60 від 01.11.2007 р.
СУТЬ СПОРУ: Військова частина 3039 звернулась до господарського суду з позовними вимогами (уточнення позовних вимог від 10.12.2007 р.) про скасування рішення № 1072 від 27.08.2007 року Виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності частково, в частині застосування до Позивача штрафних санкцій на суму 462,32 грн. та донарахованих сум внесків на суму 924,65 грн., залишивши штрафні санкції на суму 90,56 грн. та донараховані внески на суму 181,12 грн., відносно оплати листка з тимчасової непрацездатності працівника Івачова С.Г., без змін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно не прийняв до заліку витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 818 грн. 57 коп., оскільки застраховані особи звернулись за призначенням допомоги по тимчасовій непрацездатності у 2005 році, тому посилання відповідача на факт оплати листків непрацездатності в 2006 році є помилковим. Вказує на те, що не приймаючи до зарахування витрати в сумі 287,20 грн. відповідач порушив ст.. 18 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що рішення прийнято обґрунтовано та у відповідності до норм діючого законодавства.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи суд,
Встановив:
13.08.2007 року Виконавча дирекція Миколаївського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснила перевірку нарахування, утримання, використання та обліку коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Військової частини 3039 за період з 01.01.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт від 13.08.2007 року.
Так в акті перевірки зазначено, що при перевірці листків непрацездатності встановлена переплата в сумі 1105,77 грн., яка виникла внаслідок порушення:
- Ст.. 2 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ, в частині оплати за рахунок коштів Фонду не з шостого дня непрацездатності, переплата склала 818,57 грн.;
- Ст. 37 Закону України “Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, в частині невірно встановленого відсотка середньої заробітної плати, в залежності від страхового стажу, переплата склала 287,20 грн.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф-4 ФСС з ТВП) сум фінансових ( штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.08.2007 року № 1072 яким визначив суму платежу та вирішив зарахувати до бюджету Фонду у вигляді не прийнятих до зарахування витрат, штрафу за порушення порядку витрачання страхових коштів з Військової частини 3039 платежі та фінансові ( штрафні) санкції в таких розмірах: не прийнято до зарахування витрат в сумі 1105,77 грн., штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів в сумі 552,88 грн.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Основи законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов»язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Відповідно до ст..2 “Основ законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 р. № 16/98 законодавство України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов»язкового державного соціального страхування.
Згідно преамбули Закону України “Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі Закону України № 2240) цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Ст.. 3 Закону України № 2240 встановлено, що Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його сім'ї.
Відповідно до ст.. 37 Закону України № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу ( від 60 відсотків до 100 відсотків середньої заробітної плати).
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України № 2240 визначено, що до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже за рахунок коштів фонду допомога по тимчасовій непрацездатності повинна виплачуватись відповідно до вимог ст. 37 Закону України № 2240, тобто у встановлених відсотках до середньої заробітної плати в залежності від страхового стажу.
Враховуючи викладене відповідач правомірно не прийняв до зарахування витрати в сумі 287,20 грн., оскільки позивачем в порушення ст.. 37 Закону України № 2240 невірно визначений розмір відсотка середньої заробітної плати.
Статтею 2 “Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213 (далі Закон України № 2213) встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства.
Так, дію статті 2 Закон України № 2213 щодо зобов'язань бюджетних установ було зупинено на 2005 рік статтею 76 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік», якою встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованим особам, які працюють у бюджетних установах, виплачується Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Але з 1.01.2006 року вимоги ст.. 2 Закону України № 2213 поширюються і на бюджетні установи. Актом перевірки встановлено, що листки непрацездатності оплачені в січні 2006 року, що не заперечується позивачем, то допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності.
Враховуючи вищевикладене в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 94, 98, 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Н.О.Семенчук