26.12.07
Справа № 15/574-07.
за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс», м. Суми
про стягнення 572 грн. 48 коп.
СУДДЯ Резниченко О.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача :Дудник Н.В., довіреність №22/4539 від 03.08.2007р.
від відповідача : Ольховик Г.В., довіреність б/н від 12.07.2007р.
В судовому засіданні 19.11.2007р. оголошувалась перерва до 06.12.2007р. об 10 год. 30 хв., в судовому засіданні 06.12.2007р. оголошувалась перерва до 20.12.2007р. об 11 год. 30 хв., в судовому засіданні 20.12.2007р. оголошувалась перерва до 26.12.2007р. об 11 год. 30 хв.
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 572 грн. 48 коп. заборгованості за договором №62 від 08.10.2004р. про участь у витратах надавача послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, у тому числі: 371 грн. 65 коп. основного боргу, 30 грн. 89 коп. пені за період з 21.03.2007р. по 20.09.2007р., 41 грн. 98 коп. - 3% річних за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р. та 127 грн. 96 коп. інфляційних збитків за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов зазначеного договору відповідач був зобов'язаний оплачувати послуги позивача, виходячи із розрахунку 47,09 грн. за місяць за період з жовтня 2004р. по лютий 2005р., а з лютого 2005р. по 92,66 грн. за місяць. Свої зобов'язання відповідач у повному обсязі не виконав, тому позивач був змушений звернутися до суду із позовом.
Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення наступним:
- позивач не виконував належним чином свої зобов'язання за договором, внаслідок чого 21.01.2006р., 28.01.2006р., 29.01.2006р., 09.01.2007р. виникли аварії інженерно-технічних мереж та заподіяна шкода магазину, що належить відповідачу;
- з 01.02.2005р. позивач самостійно збільшив вартість послуг, встановлений п. 2.2.3 договору, чим порушив ст. 651 ЦК України.
Протягом судового розгляду справи сторонами надавалися додаткові письмові пояснення та докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд
Відповідно до Статуту Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради є комунальним підприємством, яке засновано на комунальній власності територіальної громади міста. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із власним найменуванням.
Рішенням Сумської міської ради від 05.10.04 р. № 684 "Про затвердження результатів проведеного конкурсу по утриманню житлових будинків і прибудинкових територій, що перебувають у комунальній власності КП "Міськводоканал" Сумської міської ради визначено виконавцем робіт (послуг) по утриманню житлових будинків і прибудинкових територій. Згідно вищезазначеного рішення на утримання був передан будинок №12 по вул. Червоногвардійській.
Рішенням Сумської міської ради від 28.09.05р. № 1407-МР "Про зміну найменування державного комунального підприємства "Міськводоканал" на комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради та затвердження нової редакції статуту комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради змінено найменування підприємства .
Між позивачем і відповідачем був укладений договір № 62 від 08.10.04р. про участь у витратах надавача послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. Позивач належним чином виконував свої зобов'язання згідно з договором і здійснював обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку, в якому знаходиться магазин "Райдуга" відповідача за адресою: м. Суми, вул Червоногвардійська, буд. 12.
Згідно п. 2.2.3. договору відповідач зобов'язувався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім, вносити плату на рахунок КП "Міськводоканал" Сумської міської ради за надані послуги.
З жовтня 2004 р. по лютий 2005 р. оплата за кожний місяць за надані послуги складала 47 грн. 09 коп.
З 01.02.2005р. позивач почав виставляти відповідачу рахунки на оплату послуг в розмірі 92,66 грн. за місяць (0,49 грн. за 1 кв.м. площі, що обслуговувалася). При цьому, змін до договору №62 від 08.10.2004р. сторони не вносили. На думку позивача, зміну до договору в частині збільшення розміру оплати за послуги, вносити не було потрібно, так як він попередив відповідача про зміну вартості обслуговування 1 кв.м. площі. Зазначене збільшення було визначено в розрахунку експлуатаційних витрат, який є частиною договору.
Судом встановлено, що відповідач неодноразово у листах повідомляв про свою незгоду із тим, що позивач виставляв рахунки на іншу суму, ніж зазначена в договорі, без внесення відповідних змін до договору та просив надіслати відкориговані рахунки. Доказів надання позивачем відповідей на зазначені листи суду не надано.
Відповідно до ст. 173, 174 ГК України між сторонами виникло господарське зобов'язання з господарського договору про надання послуг.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 188 ГК України встановлює правило згідно якого зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Таким чином позивачем в порушення вимог ст. 188 ГК України не надсилалось відповідачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині збільшення вартості послуг. Тому, позивач не мав правових підстав нараховувати плату за послуги у розмірі 92 грн. 66 коп. за місяць. За період дії договору (жовтень 2004р. - січень 2007р.) позивач повинен був провести нарахуваня за надані послуги у розмірі 1318 грн. 52 коп. виходячи із рахунку 47 грн. 09 коп. за місяць, як встановлено п. 2.2.3 договору.
За зазначений період відповідачем сплачено 1902 грн. 29 коп., що вбачається із розрахунку позивача поданого до позовної заяви.
Таким чином, сума проведеної відповідачем оплати більша за суму нарахувань, які повинен був провести позивач за умовами відсутності внесення змін до договору в порідку встановленому ГК України.
Суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача заборгованості за договором та підстав для задоволення вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
СУДДЯ О.Ю. Резниченко
Повний текст рішення підписано 26.12.07 р.