Рішення від 29.01.2025 по справі 160/17560/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 рокуСправа № 160/17560/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 до 01.07.2024, виходячи із встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 до 01.07.2024, виходячи із встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2024 до 01.07.2024 на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, а саме в сумі 3028,00 грн, надбавки за вислугу років - 30 відсотків, доплати за науковий ступінь - 15 відсотків, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01.04.2024 до 01.07.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з 01.04.2024 до 01.07.2024 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснювалося нарахування його суддівської винагороди із застосуванням передбаченого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 - 2102,00 грн. Однак за змістом ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 01.01.2024 встановлено у сумі 3028,00 грн. Позивач ввважає, що відповідачами порушено його право на отримання суддівської винагороди у належному розмірі, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; за клопотанням позивача витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області довідку про нараховану та фактично виплачену позивачеві суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.04.2024 до 01.07.2024.

12.07.2024 надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, до якого додано у тому числі довідку про розмір суддівської винагороди позивача за період з 01.04.2024 до 30.06.2024. У відзиві відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що оскільки стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн, відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми статті 7 цього Закону, якою установлено, що у 2024 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 грн. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснює всі нарахування та виплати лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на 2024 рік, затвердженим Державною судовою адміністрацією України, яким передбачено видатки на оплату суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102 грн. Виконуючи функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області діяло відповідно до вимог чинного законодавства. Положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо запровадження прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі 2102 грн, є чинними та не визнані у встановленому законом порядку Конституційним Судом України неконституційними, у зв'язку з чим підлягають обов'язковому виконанню. Враховуючи вищенаведене, у відповідача-1 не було правових підстав для обчислення розміру суддівської винагороди без урахування вказаних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

У відзиві відповідача-1 міститься клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та за відсутності представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 18.07.2024 у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

01.10.2024 надійшла заява Державної судової адміністрації України, у якій відповідач-2 просив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відмовити в задоволені адміністративного позову, залучити до участі у справі як третіх осіб Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України. У заяві відповідача-2 зазначено, що згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розрахунковою величиною для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 є прожитковий мінімум у сумі 2102 грн. Зазначені положення неконституційними не визнавалися, тому підлягають застосуванню. Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки виключно в межах бюджетних асигнувань.

Ухвалами суду від 02.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про залучення до участі у справі третіх осіб.

Станом на час розгляду справи інших заяв по суті справи до суду не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 410/2016 від 24.09.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на 5 років.

Відповідно до наказу голови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 38-к від 21.03.2022 судді ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 01.02.2022 за науковий ступінь доктора філософії в галузі «Право» у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.

Згідно з наказом голови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 5-к від 09.01.2023 судді ОСОБА_1 з 29.09.2023 встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу.

У період з 01.04.2024 до 30.06.2024 відповідач-1 здійснював нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року - 2102 грн, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, та визнали відповідачі.

Вважаючи, що розмір його суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Як встановлено з матеріалів справи, суддівську винагороду за період з 01.04.2024 до 30.06.2024, позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також вказати, що у пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) (далі - Закон № 1401-VIII).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з абзацем 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 цього Закону за наявності стажу роботи більше 10 років суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Частиною сьомою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням з 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період з 01.04.2024 до 30.06.2024, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права - спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Згідно із позицією Верховного Суду у ції категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач-1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) з 01.04.2024 до 30.06.2024 на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було неправомірним.

Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум суддівської винагороди, яка повинна обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого з 01.01.2024 становить 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.04.2024 до 30.06.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 2102 грн та зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.04.2024 до 30.06.2024 включно на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 01.01.2024 в сумі 3028,00 грн, щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу, доплату за науковий ступінь - 15 відсотків посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно частинами третьою, четвертою статті 148 Закону України № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 цього Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Державна судова адміністрація України є головним розпорядниками бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання бюджетного запиту і подає його Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.

За змістом пункту 3 Положення територіальні управління ДСА України є її територіальними органами.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, у зіставленні з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Відповідач-1 - територіальний орган ДСА України та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2024 рік).

Відтак, невиплата позивачеві суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана з діяльністю ДСА України (відповідача-2) як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду, відповідно як суб'єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено право позивача.

З урахуванням предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.04.2024 до 30.06.2024 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, та зобов'язання відповідача-2 забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.04.2024 до 30.06.2024 включно, нарахованої на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 01.01.2024 в сумі 3028,00 грн, щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу, доплати за науковий ступінь - 15 відсотків посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 160/26277/24 зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, виходячи із встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 04.07.2024 на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 гривень, надбавки за вислугу років - 30 відсотків, доплати за науковий ступінь 15 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 05.07.2024 по 30.09.2024 на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 гривень, регіонального коефіцієнту - 1,2, надбавки за вислугу років - 30 відсотків, доплати за науковий ступінь 15 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо оскарження бездіяльності відповідача-2 та зобов'язання відповідачів-1, 2 вчинити дії із забезпечення бюджетними асигнуваннями та нарахування і виплати йому суддівської винагороди, відповідно, за 01.07.2024 вирішено вказаним судовим рішенням, підстави для задоволення таких позовних вимог при ухваленні рішення у даній справі відсутні.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про допуск до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що предмет судового розгляду в цій справі не стосується стягнення на користь позивача конкретної суми недоплаченої суддівської винагороди, відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», докази понесення ним інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відсутні, тому відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 до 30.06.2024 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 до 30.06.2024 включно, нарахованої на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 01.01.2024 в сумі 3028,00 грн, щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу, доплати за науковий ступінь - 15 відсотків посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2024 до 30.06.2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 2102 гривні.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.04.2024 до 30.06.2024 включно на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 01.01.2024 в сумі 3028,00 грн, щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу, доплату за науковий ступінь - 15 відсотків посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 26239738.

Відповідач-2: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.

Повний текст рішення складено 29.01.2025.

Суддя В.В. Рянська

Попередній документ
124775009
Наступний документ
124775011
Інформація про рішення:
№ рішення: 124775010
№ справи: 160/17560/24
Дата рішення: 29.01.2025
Дата публікації: 31.01.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (28.03.2025)
Дата надходження: 02.07.2024
Предмет позову: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії