27 січня 2025 рокуСправа №160/30995/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
21.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а саме:
1) №2608044-2414-0468- НОМЕР_1 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн;
2) №2608045-2414-0468- НОМЕР_1 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 2224,31 грн;
3) №2608043-2414-0468- НОМЕР_1 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 1341,86 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа - 29,8 кв.м. Також, у приватній власності позивача у період з 22.12.2020 по 09.08.2023 перебувала частка (1/2) об'єкту нерухомого майна (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа - 72 кв.м. 30.09.2024 року контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення: №2608044-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн; №2608045-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 2224,31 грн; №2608043-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 1341,86 грн, якими позивачу були нараховані податкові зобов'язання за вказаними об'єктами нерухомості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік. Водночас, позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень не було врахованого того, що у період з 22.12.2020 по 09.08.2023 у власності ОСОБА_1 перебувала саме частка (1/2) об'єкту нерухомого майна (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа - 72 кв.м. Більш того, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №2608044-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн та 2608045-2414-0468- НОМЕР_1 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 2224,31 грн за податковий період 2023 року по одному й тому самому об'єкту нерухомості (квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), при цьому зазначаючи різну площу об'єкту нерухомості (74 кв.м. та 72 кв.м.) та різні дати державної реєстрації припинення права власності (31.12.2999 та 09.08.2023). Крім того, з колонки 7 спірних податкових повідомлень-рішень вбачається, що сумарна загальна площа об'єктів житлової нерухомості або їх часток розрахована контролюючим органом взагалі шляхом складання 3 площ об'єктів житлової нерухомості (74 кв.м., 72 кв.м. та 29,80 кв.м.), тоді як у власності ОСОБА_1 були: об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа - 29,8 кв.м.; частка об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Частка площі (1/2) - 36 кв.м. Також, позивачем наголошено на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням строку для прийняття таких рішень, встановленого пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України (після 01.07.2024 року).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 року відкрито провадження у справі № 160/30995/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
17.12.2024 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
19.12.2024 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначає, що згідно даних АІС «Податковий блок» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно), ОСОБА_1 є власницею: - квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74 кв. м., дата державної реєстрації права власності 22.12.2020, частка власності 1/1; - квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,80 кв. м., дата державної реєстрації права власності 30.04.2014, частка власності 1/1. Нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснювалося на підставі даних інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу (ІКС «Податковий блок») та сформовано в автоматичному режимі ППР від 30.09.2024 № 2608043-2414-0468 на суму 1 341,86 грн, № 2608044-2414-0468 на суму 3 332,15 грн та № 2608045-2414-0468 на суму 2 224,31 грн за період 2023 рік. В ході звірки та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74 кв. м., була нарахована двічі. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктах нерухомості, яка належить ОСОБА_1 за 2023 рік проводився в автоматичному режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України. Оскільки, ОСОБА_1 не зверталася до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з заявою щодо проведення звірки, тому відповідач позбавлений можливості самостійно скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
06.01.2025 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких податковий орган зазначає, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснювалося на підставі даних АІС «Податковий блок» та сформовано в автоматичному режимі ППР від 30.09.2024 № 2608043-2414-0468 на суму 1 341,86 грн, №2608044-2414-0468 на суму 3 332,15 грн та №2608045-2414-0468 на суму 2 224,31 грн за період 2023 рік. Відповідач зазначає, що в ході звірки та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74 кв. м., була нарахована двічі. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктах нерухомості, яка належить ОСОБА_1 за 2023 рік проводився в автоматичному режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України. Зазначені ППР не вручались платнику та не направлялися засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивачу на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа - 29,8 кв.м.
Означене підтверджується долученою до позовної заяви копією договору дарування квартири від 13.04.2014 (зареєстровано в реєстрі за №846).
Також, у приватній власності позивача у період з 22.12.2020 по 09.08.2023 перебувала частка (1/2) об'єкту нерухомого майна (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа - 72 кв.м.
Згідно договору купівлі-продажу від 09.08.2023 (зареєстровано в реєстрі за №667) ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 (Продавець) передали у власність ОСОБА_4 (Покупець) об'єкт нерухомого майна (квартиру) за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.1.4. означеного договору відчужувана квартира належить продавцям на праві спільної часткової власності, по 1/2 частці кожній: - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. від 29.06.2006 року за реєстром №4707 право власності зареєстровано в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації за реєстраційним №14769900, та ОСОБА_5 на підставі договору Дарування посвідченого 22.12.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. за реєстром №2015, право власності зареєстроване Державному реєстрі речових прав за №39853101 реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2256168712101.
30.09.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло податкові повідомлення-рішення: №2608044-2414-0468-UA12020010000033698, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 3332,15 грн за 2023 рік; №2608045-2414-0468-UA12020010000033698, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2224,31 грн за 2023 рік; №2608043-2414-0468-UA12020010000033698, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 1341,86 грн за 2023 рік.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).
Відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення пп. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до пп. 266.3.1. п. 266.3. ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.4.1. ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єкта/ об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Згідно з пп. 266.4.2. ст. 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп. 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
З викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, здійснюється виходячи із загальної площі об'єкта житлової нерухомості зменшеної відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.
Відповідно до приписів пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні та міські ради або ради об'єднаних територіальних громад повинні встановлювати ставки податків у тому числі і пільги, виходячи із норм пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, слід зазначити, що чинним Податковим кодексом України передбачені випадки у яких застосовується знижена база оподаткування, а саме відповідно до пп. 266.4.1. ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 №2/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста», станом на 01.01.2023 встановлено ставку податку у розмірі 1,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати для фізичних осіб за об'єкти квартири у будинках багатоквартирних масової забудови, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 22.12.2020 по 09.08.2023 у власності ОСОБА_1 перебувала саме частка (1/2) об'єкту нерухомого майна (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа - 72 кв.м., водночас не зважаючи на вказане, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №2608044-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн та 2608045-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 2224,31 грн, розраховуючи суму податкового зобов'язання з площі об'єкта (квартири) 74 кв.м. та 72 кв.м.
При цьому, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №407890086 від 12.12.2024, долученого відповідачем до відзиву достеменно вбачається, що по-перше, загальна площа квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 72 кв.м., по-друге, що з 22.12.2020 у власності ОСОБА_1 перебувала безпосередньо частка (1/2) об'єкту нерухомого майна (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, фактично відповідач у відзиві оперує недостовірними відомостями надаючи при цьому докази, які повністю спростовують доводи самого відзиву.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №2608044-2414-0468- НОМЕР_1 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн та 2608045-2414-0468- НОМЕР_1 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 2224,31 грн за податковий період 2023 року по одному й тому самому об'єкту нерухомості (квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), при цьому зазначаючи різну площу об'єкту нерухомості (74 кв.м. та 72 кв.м.) та різні дати державної реєстрації припинення права власності (31.12.2999 та 09.08.2023), що відповідачем не заперечується та не спростовується у відзиві.
Також, як вже було зазначено, 09.08.2023 згідно договору купівлі-продажу (зареєстровано в реєстрі за №667) ОСОБА_1 (Продавець) передала свою частку (1/2) об'єкту нерухомого майна у власність ОСОБА_4 (Покупець), а саме частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , тож є незрозумілим і той факт, що контролюючим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення №2608044-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн було зазначено дату державної реєстрації припинення права власності - 31.12.2999.
Крім того, з колонки 7 спірних податкових повідомлень-рішень вбачається, що сумарна загальна площа об'єктів житлової нерухомості або їх часток розрахована контролюючим органом шляхом складання 3 площ об'єктів житлової нерухомості (74 кв.м., 72 кв.м. та 29,80 кв.м.), тоді як у власності ОСОБА_1 були:
- об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа - 29,8 кв.м.;
- частка об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Частка площі (1/2) - 36 кв.м.
Окрім того, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області з порушенням строку для прийняття таких рішень, встановленого пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України (після 01.07.2024 року).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003) вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому податкові повідомлення-рішення: №2608044-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн; №2608045-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 2224,31 грн; 608043-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 1341,86 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За умовами ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн понесені позивачем згідно квитанції №0.0.4022610151.1 від 21.11.2024 року.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2608044-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 3332,15 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2608045-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 2224,31 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2608043-2414-0468-UA12020010000033698 від 30.09.2024 форми «Ф» у розмірі 1341,86 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна