Справа № 591/6321/24
Провадження № 2/591/2163/24
29 січня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Клименко А. Я.
за участю секретаря судового засідання - Устименко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості -
встановив:
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і свої вимоги мотивує тим, що 27 квітня 2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, станом на 30 травня 2024 року, у загальному розмірі 60058,69 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 37960,23 грн., заборгованості по відсоткам - 22098,46 грн., яку позивач разом судовими витратами по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. просить стягнути з відповідачки.
Представник позивача викладені у позові обґрунтування підтримав повністю, просить суд позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, направивши відзив, в якому виклала свої заперечення проти позову та зазначила, що в підписаній нею анкеті-заяві відсутні відомості щодо розміру кредиту та умов кредитування. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена», які містяться в матеріалах справи нею не визнаються та не містять її підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 квітня 2019 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже і відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. А тому, вважає, що пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановлені фактичні обставини, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню часткововиходячи з наступного:
Судом встановлено, що 07 жовтня 2024 року Зарічним районним судом м. Суми ухвалено заочне рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.04.2019 року у розмірі 60058,69 грн., яким позов задоволено.
24 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Неговська Ірина Володимирівна звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 07 жовтня 2024 року.
Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року вказана заява представника відповідачки задоволена і заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 жовтня 2024 року скасоване та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Так,ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 27 квітня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 відбулось підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку.
В підписаній Єременко Г. Г. анкеті-заяві відсутні відомості про те, з якими саме затвердженими Умовами та Правилами, Тарифами була ознайомлена та дала згоду відповідачка, а також відсутні відомості про зобов'язання банку надати грошові кошти (кредит), не зазначено розміру кредиту та умови кредитування, зобов'язання позичальниці повернути кредит та сплатити проценти, розмір кредитного ліміту, умови отримання кредиту, номеру виданої кредитної картки.
Додані банком до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» ОСОБА_1 не підписані.
Жодних належних та допустимих доказів, які свідчили б про ознайомлення відповідачки у письмовій формі з умовами кредитування позивачем не надано.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором, станом на 30 травня 2024 року, становить 60058,69 грн. і складається із: заборгованості за кредитом - 37960,23 грн., заборгованості по відсоткам - 22 098,46 грн..
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зі статті 1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Надана банком Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку від 27 квітня 2019 року, що підписана ОСОБА_1 , не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, порядку його погашення, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, а Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, всупереч положенням ст.ст. 207, 1055 ЦК України відповідачкою не підписані і не доводять про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу на умовах визначеними цими документами.
Що стосується наданого АТ «Акцент-Банк» Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», суд зазначає наступне:
Зміст поняття паспорту споживчого кредиту розкрито законодавцем у статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Тобто ознайомлення позичальника з паспортом споживчого кредиту та його підписання свідчить про його ознайомлення з пропозиціям кредитодавця та виконання банком свого обов'язку з належного інформування клієнта про наявні кредитні портфелі, відповідно до вимог зазначеного Закону.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Наведена вище оцінка паспорту споживчого кредиту повністю узгоджується із правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20, в якій Об'єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від раніше зроблених висновків у цій категорії спорів.
Даний правовий висновок Верховного Суду знайшов своє подальше закріплення і застосування у судовій практиці суду касаційної інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 313/181/21, провадження № 61-20039св21; від 15 червня 2022 року у справі № 383/418/20, провадження № 61-397св21; від 15 червня 2022 року у справі № 333/5483/20, провадження № 61-13959св21.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, з наданої позивачем копії паспорту споживчого кредиту неможливо встановити, за яким саме договором визначаються умови за цим паспортом. Вказаний паспорт споживчого кредиту не містить посилання на конкретний договір, на номер картки або рахунку, який обслуговується. В наданому документі наведено 2 різновиди тарифів, а саме за кредитними продуктами: Картка «Універсальна», Картка «Універсальна Gold».
До того ж, в Паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а вказана інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019 року. Однак, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» підписаний сторонами 27 квітня 2019 року, тобто після 01.01.2019 року.
Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору, позивачем АТ «АКЦЕНТ-БАНК» здійснювалось нарахування та погашення (списання) процентів не відповідно до положень частини першої статті 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі: поточних 3,9% (46,80% на рік), 3,7% (44,40% на рік) та 3,4% (40,80% на рік), а прострочених у подвійному розмірі, як договірних (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Вимоги про стягнення з відповідачки договірних відсотків за користування кредитом не ґрунтується на відповідному письмовому правочині, оскільки, як зазначалося вище, сама Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку від 27 квітня 2019 року таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.
Зазначене свідчить про необґрунтованість вимоги позивача в цій частині та спростовує розрахунок заборгованості позивача виконаний ним виходячи з того, що сторонами було письмово погоджено розмір процентів в самому договорі. Вимоги до відповідачки про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 1048 ЦК України позивачем не пред'явлено, а суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов'язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.
Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості по відсоткам.
Щодо пред'явленої до стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита).
За твердженням самого позивача, відповідачці відкрито один рахунок з встановленим кредитним лімітом на якому обліковується вся заборгованість. Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як вбачається з банківської виписки по картці/рахунку та розрахунку заборгованості, позивачем, кожного останнього календарного дня звітного місяця, за умови наявності заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), починаючи з жовтня 2019 року і до грудня 2023 року включно, нараховувались договірні відсотки за використання кредитного ліміта, розмір нарахування яких сторонами при укладенні договору письмово погоджений не був, і які позивачем погашалися в першу чергу з коштів, що вносила відповідачка.
Так, за період з жовтня 2019 року і до грудня 2021 року, згідно розрахунку заборгованості, а саме восьмої колонки, що має назву «Нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом», позивачем безпідставно нараховано договірних відсотків на загальну суму 9120,17 грн. та відповідно до дев'ятої колонки з назвою «Залишок за процентами (поточними)» і десятої «Залишок за процентами (простроченими)», таку ж саму загальну суму 9120,17 грн. позивачем безпідставно спрямовано на погашення процентів поточних та/або прострочених з коштів, що вносила відповідачка в цей період. Крім того, 23.01.2022 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 1000,00 грн. позивачем спрямовано на погашення поточних процентів - 1000,00 грн.; 08.02.2022 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 300,00 грн. позивачем спрямовано на погашення прострочених процентів - 300,00 грн.; 09.02.2022 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 750,00 грн. позивачем спрямовано на погашення поточних процентів - 27,97 грн., прострочених процентів - 77,52 грн.; 29.06.2022 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 1800,00 грн. позивачем спрямовано на погашення поточних процентів - 1335,10 грн.; 01.07.2022 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 5154,18 грн. позивачем спрямовано на погашення поточних процентів - 5154,18 грн.; 21.07.2022 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 1000,00 грн. позивачем спрямовано на погашення поточних процентів - 996,16 грн.; 23.03.2023 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 1500,00 грн. позивачем спрямовано на погашення прострочених процентів - 1500,00 грн.; 09.06.2023 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 500,00 грн. позивачем спрямовано на погашення прострочених процентів - 500,00 грн., а також 11.04.2024 року з коштів сплачених відповідачкою у розмірі 500,00 грн. позивачем спрямовано на погашення прострочених процентів - 500,00 грн.. Всього позивачем безпідставно спрямовано на погашення процентів в т. ч. прострочених з коштів, що вносила відповідачка 20511,10 грн..
В оцінці таких дій визначальними є умови укладеного договору. Такий договір є джерелом правового регулювання цивільних відносин між сторонами, який визначає обов'язкові для обох сторін правила поведінки, відмінні від їх законодавчого регулювання. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Між тим, анкета-заява від 27 квітня 2019 рокуне містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків. А тому, сплачені відповідачкою кошти мали бути спрямовані на погашення залишку за тілом кредиту, що потрібно врахувати при визначенні розміру заборгованості за наданим кредитом. Наведене абзацом вище твердження, повністю узгоджуються із висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) де зазначено, що «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Даний висновок Верховного Суду знайшов своє подальше закріплення і застосування у судовій практиці суду касаційної інстанції, зокрема і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження №61-2498св22). Разом з тим, станом на 30.05.2024 року, фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» в повному обсязі ще не повернуті.
Так, враховуючи різницю між сумою пред'явленого до стягнення тіла кредиту у розмірі 37960,23 грн. і сумою безпідставно спрямованою позивачем на погашення договірних відсотків з коштів, що вносила відповідачка у загальному розмірі 20511,10 грн., слід дійти висновку, що станом на 30.05.2024 року, заборгованість за фактично отриманою і не поверненою відповідачкою сумою кредитних коштів (тіло кредита) становить 17449 грн. 13 коп. (37 960,23 - 20 511,10).
А позивачем належними і допустимими доказами не доведено наявності у відповідачки заборгованості перед банком за фактично отриманими і не повернутими йому кредитними коштами саме у розмірі 37960,23 грн..
За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідачки лише суми непогашеного тіла кредиту в розмірі - 17449 грн. 13 коп.
Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази, розрахунки, суд дійшов висновку, що з відповідачки належить стягнути на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2019 року у розмірі 17449 грн. 13 коп., яка складається з 17449 грн. 13 коп. - заборгованість за тілом кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі - 890 грн.59 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 551, 598, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2019 року у розмірі - 17449 грн. 13 коп..
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - 890грн. 59 коп. в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО