Справа № 521/16312/21
Номер провадження:1-кп/521/486/25
27 січня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника адвоката - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021160000000210 від 30.04.2021 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчинені кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України, суд
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021160000000210 від 30.04.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України.
До початку судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 надіслала клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України, у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності встановлених ст. 49 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 судовому засіданні підтримав думку захисника.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечували проти клопотання захисника.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник в судовому засіданні заперечували проти клопотання.
Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання захисника обвинувачених підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3, ч.1 ст.16 "Конвенції про права дитини" від 20.11.1989 схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Статтею 20 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім?ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Сімейним кодексом охороняються права дитини та батьків щодо їх виховання та безперешкодного спілкування.
Статтею 151 СК України передбачено передбачено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 06.02.2020 розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від відкрито провадження по цивільній справі №486/74/20 (провадження № 2/486/243/2020 від 16.01.2020) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особи орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернення її за попереднім місцем проживання та визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , треті особи орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, тобто місце проживання дитини наразі є предметом судового розгляду.
Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 22.01.2020 року №38 ОСОБА_6 визначено спосіб спілкування з її дитиною - малолітнім ОСОБА_12 у будні дні з 17.00 години до 20.00 та перші і треті вихідні місяця з 10.00 години суботи до 16.00 години неділі.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації від 23.09.2020 орган опіки і піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 3 матір?ю, ОСОБА_13 .
Однак, ОСОБА_4 , попираючи норми моралі, встановлені в суспільстві та правові засади українського законодавства, усупереч інтересам дитини, 27.12.2019 року забрав малолітнього ОСОБА_12 з його постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживали спільно з ОСОБА_13 та вивіз його до м.Одеси, на найману квартиру по АДРЕСА_2 .
З вищевказаного часу, ОСОБА_4 , змінюючи житло у м. Одесі, переховував малолітнього сина, та усупереч рішенню виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 22.01.2020, перешкоджає та не надає можливості у спілкуванні малолітнього з його матір?ю ОСОБА_6 .
Вчиняючи незаконні дії, ОСОБА_4 тим самим спричинив значну шкоду інтересам малолітнього ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , а саме: внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 порушені права малолітньої дитини - ОСОБА_4 , що полягає в його примусовому розлученні з матір?ю - ОСОБА_6 та є порушенням принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року та вимог Сімейного кодексу України.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 порушені права ОСОБА_6 , що полягає в неможливості брати участь у вихованні її малолітнього сина - ОСОБА_12 та спілкуванні з останнім та є порушенням ст. ст. 151, 153 Сімейного кодексу України.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.356 КК України - самоуправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями заподіяна значна шкода інтересам громадянина.
Так, згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №760/18016/15-к від 09 квітня 2019 року, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
З обвинувального акту та доданих до нього матеріалів вбачається, що кримінальний проступок за ст.356 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , було вчинено 27.12.2019 року.
Кримінальні правопорушення за ст.356 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення проступку і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 (два) роки у разі вчинення кримінального проступку.
Підстав для зупинення або переривання строку давності, які визначені ч.ч.2,3 ст.49 КК України, стороною обвинувачення, суду не надані.
Обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженню мали місце. 27.12.2019 року.
Таким чином, на теперішній час сплили встановлені п.1 ч.1 ст.49 строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.
Даних про вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення в період строків притягнення до кримінальної відповідальності не встановлено.
Обвинуваченому ОСОБА_4 , яким були роз'яснені наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
З'ясувавши позицію обвинуваченого, впевнившись у добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України, у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності встановлених п.1 ч.1 ст.49 КК України підлягає задоволенню.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження підлягає закриттю судом, в зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 7 ст. 284 КПК України, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності суд, постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього, в силу п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 284-286, 350, 372 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п.1 ч.1 ст.49 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021160000000210 від 30.04.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1