Справа № 275/1073/24
29 січня 2025 року Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді О. С. Данилюк,
за участю секретаря судового засідання Н.А. Марієвської,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» (далі ТОВ "ФК "ЄАПБ", позивач) звернулось з позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 45 639, 14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 березня 2021 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002/9723506-SP шляхом підписання заяви - анкети № 239064 щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Відповідач свої обов'язки за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 45 639, 14 грн., з яких 20 083, 88 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 25 555, 26 грн. - сума заборгованості за відсотками. Позивач набув право вимоги за вказаним вище кредитним договором на підставі Договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024 р., укладеного між ТОВ "ФК "ЄАПБ" та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК». Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив платежу для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 002/9723506-SP від 26.03.2021 року.
Просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість за кредитним договором № 002/9723506-SP від 26.03.2021 року в сумі 45 639, 14 грн. та понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, будучі належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, що підтверджується оголошеннями про виклик відповідача на офіційному сайті Судової влади України, про причини своєї неявки суду не повідомила, у зв'язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, встановлено, що 26 березня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву - анкету про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank (а.с. 4).
Також встановлено, що 28.02.2024 року між ТОВ "ФК "ЄАПБ" та АТ « ТАСКОМБАНК» було укладено договір факторингу № НІ/11/15-Ф, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступив Фактору ТОВ "ФК "ЄАПБ" право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить АТ «ТАСКОМБАНК».
Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п. 3.1 цього Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною вказаного договору (а.с. 7-8).
Матеріали справи також містять акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором Факторингу № №НІ/11/15-Ф від 28.02.2024 року та витяг із зазначеного Реєстру боржників, у якому значиться відповідач, сума заборгованості якого складає 45 639,14 грн. (а.с. 9-10).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача складає 45 639, 14 грн., з яких: 20 083, 88 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 555, 26 - сума заборгованості за відсотками (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із положеннями статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У судовому засіданні було встановлено, що 26 березня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву - анкету про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank.
Доказів укладення між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 002/9723506-SP від 26 березня 2021 року, як то копії відповідного договору, позивачем суду не надано.
Крім того, у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аналогічні за змістом висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, судом встановлено, що позивачем ТОВ "ФК "ЄАПБ" не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем, яким є АТ «ТАСКОМБАНК» за кредитним договором № 002/972306-SP від 26 березня 2021 року перераховані грошові кошти на картковий рахунок відповідача в розмірах, про які вказує позивач у поданому до суду позові, а відповідач ці кошти отримав.
Довідка про належність відповідачу поточного рахунку у гривні, відкритому в АТ «ТАСКОМБАНК» відповідно до заяви-анкети № 239064 з номером кредитного договору № 002/972306-SP від 26 березня 2021 року (а.с. 5) не підтверджує ані перерахування кредитодавцем будь-яких сум на зазначений рахунок відповідача за умовами кредитного договору, ані наявності заборгованості у останнього.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Додані до позовної заяви роздруковані розрахунки заборгованості за кредитним договором не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях, викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів за наведеними вище договором відповідачу, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» необхідно відмовити у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.
На підставі викладеного, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625-629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.
Суддя О. С. Данилюк