ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2025Справа № 910/12665/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-ІМПЕРІЯ" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 10)
про припинення трудових відносин.
Представники учасники справи:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-ІМПЕРІЯ" (далі-відповідач) про припинення трудових відносин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.11.2024.
04.11.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про розгляду справи за відсутністю позивача та його представника.
Представник позивача у підготовче засідання 25.11.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник відповідача у підготовче засідання 25.11.2024 не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 відкладено підготовче засідання на 16.12.2024.
13.12.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Представник позивача у підготовче засідання 16.12.2024 не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник відповідача у підготовче засідання 16.12.2024 не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою суду від 25.11.2024 повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.
Представник позивача у судове засідання 15.01.2025 не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник відповідача у підготовче засідання 15.01.2025 не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, відповідно до витягу із сайту АТ «Укрпошта» за штрихкодом №0610217578179 поштовий конверт із ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 16.12.2024 повертається до Господарського суду міста Києва, у зв'язку із закінченням терміну його зберігання.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо відповідача про розгляд справи.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі-1,-2 мають доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 15.01.2025 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, відповідачів 1, 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -
ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ», згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» № 1 від 31 березня 2016
Згідно Наказу № 1 від 31 березня 2016 р., позивач приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» з 01 квітня 2016 року.
23.07.2024 позивач скерував на адресу учасників ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» повідомлення про проведення позачергових зборів №23/07/01, зазначивши перелік питань, що виносяться на голосування позачергових загальних зборах учасників згідно з порядком денним:
Про обрання Голови позачергових загальних зборів учасників Товариства.
Про звільнення директора Товариства за власним бажанням з 31 серпня 2024 P.
Про призначення директора Товариства.
Про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації змін про Товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, 23.07.2024 позивач надіслав на адресу учасників ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» заяву про звільнення, в якій було зазначено про бажання позивача звільнитись із займаної посади директора ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» з 31.08.2024 р. за власним бажанням згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України
На підтвердження відправлення повідомлення про проведення позачергових зборів та заяви про звільнення, ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи копії описів вкладення до цінного листа та квитанції АТ «Укрпошти» про відправлення.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» є:
- ОСОБА_2 , що володіє часткою статутного капіталу у розмірі 50 %;
- ОСОБА_3 , що володіє часткою статутного капіталу у розмірі 45 %;
- ОСОБА_4 , що володіє часткою статутного капіталу у розмірі 5 %.
Так, згідно п. 13.3.6 Статуту ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ», обрання (прийняття) та відкликання (звільнення) Директора відноситься до виключної компетенції
Загальних зборів учасників. Згідно п. 14.2. Статуту, директор обирається та відкликається Загальними зборами учасників Товариства.
30 серпня 2024 р. на позачергові Загальні збори ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явились, що підтверджується актом №30/08/01 від 30.08.2024 про непроведення позачергових загальних зборів ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ».
Тобто, питання щодо звільнення Позивача з 31 серпня 2024 року згідно поданої ним заяви не розглядалось і не було вирішено, в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Відтак, заява позивача про звільнення з посади директора не була вирішена, незважаючи на те, що останнім виконано вимоги закону щодо процедури звільнення за власним бажанням.
Позивачем було видано наказ № 4-к від 31.08.2024 р. про звільнення ОСОБА_1 і припинення ним виконання обов'язків директора ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ» 31 серпня 2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним було здійснено весь спектр дій для того, щоб вирішити питання про припинення трудових відносин у встановленому позасудовому порядку, проте, оскільки Загальні збори учасників Товариства не відбулися, рішення загальних зборів про звільнення директора не прийнято.
Позивач зазначає, що пред'явлення позову спрямоване на припинення трудових відносин між сторонами.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП-ІМПЕРІЯ" припиненими з 31.08.2024 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
За змістом частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до положень статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Відповідно до частин 1, 2 статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства ( ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 98 ЦК України).
Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» ).
Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства, до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 по справі № 127/27466/20 зазначила, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Так, згідно п. 13.3.6 Статуту ТОВ «ДП-ІМПЕРІЯ», обрання (прийняття) та відкликання (звільнення) Директора відноситься до виключної компетенції
Загальних зборів учасників. Згідно п. 14.2. Статуту, директор обирається та відкликається Загальними зборами учасників Товариства.
Частиною 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Пунктом 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.
Згідно положень ч. 2-6 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.
Пунктом 13.16 статуту передбачено, що директор Товариства або ініціатор зборів учасників, згідно статуту Товариства зобов'язаний повідомити учасників Товариства неменше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом Товариства.
Відповідно до п.13.17. статут, про проведення загальних зборів, учасники повідомляються письмово (цінним листом з описом). У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту Товариства повідомлення додається проект запропонованих змін.
Отже, суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов'язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
При цьому, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Як встановлено судом, позивач надіслав на адресу учасників Товариства заяву від 23.07.2024 повідомлення про проведення позачергових зборів, що підтверджується копіями описів вкладення до цінного листа та квитанціями АТ «Укрпошти» про відправлення.
Отже, позивач вжив усі необхідні дії для повідомлення учасників ТОВ "ДП-ІМПЕРІЯ" про скликання загальних зборів учасників Товариства для вирішення питання про звільнення позивача із посади директора Товариства.
Водночас, учасники ТОВ "ДП-ІМПЕРІЯ" на загальні збори не з'явилися, уповноважених представників не направили, а отже питання звільнення ОСОБА_1 із посади директора Товариства не вирішено, що позбавило позивача можливості припинити свої повноваження як директора Товариства з незалежних від нього причин.
У разі відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність "ДП-ІМПЕРІЯ", у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора ТОВ "ДП-ІМПЕРІЯ" на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.
Поряд з тим, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Судом враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, відповідно до якої констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
Таким чином, суд відхиляє вимоги позивача про визнання припиненими трудові відносини з 31.08.2024, оскільки припинення трудових відносин між директором ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність "ДП-ІМПЕРІЯ" можливе з дати набрання рішенням законної сили.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідач
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 331, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП-ІМПЕРІЯ" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 10; код ЄДРПОУ 40384207) припиненими на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-ІМПЕРІЯ" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 10; код ЄДРПОУ 40384207) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім) 00 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.01.2025.
Суддя М.Є. Літвінова