79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" січня 2025 р. Справа №921/296/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.,
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
представники сторін:
від позивача: Овчарук О.О.;
від відповідача: Мельник О.С.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" б/н від 11.11.2024 (вх. №01-05/3130/24 від 11.11.2024)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2024 (повний текст рішення складено 31.10.2024)
у справі № 921/296/24 (суддя Андрусик Н.О.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" , місто Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ТЕРНОПІЛЬГАЗ», місто Тернопіль
про стягнення 370 223 023,21 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося 09.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ТЕРНОПІЛЬГАЗ», місто Тернопіль, про стягнення 242 023 808,72 грн основного боргу, 79 810 856,48 грн інфляційних втрат, 15 354 496,03 грн - 3% річних, 33 033 861,98 грн пені з підстав невиконання відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» в частині проведення оплати за природний газ, спожитий в період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
В обґрунтування позову товариство зазначає, що у заявленому періоді у відповідача не було іншого постачальника природного газу, як наслідок, були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для нього, тому у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу даного споживача (Оператор ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії» відносно покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Виходячи з цього Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами був укладений автоматично з дня включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника “останньої надії», визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, а саме з 01.11.2021.
Рішенням Господарський суд Тернопільської області від 24.10.2024 у справі №921/296/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ТЕРНОПІЛЬГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" - 242 023 808,72 грн основного боргу 79 810 856,48 грн інфляційних нарахувань, 15 354 496,03 грн - 3% річних, 16516930,99грн пені та 847 840,00 грн в повернення судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 242 023 808,72 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, їх обсяг визнаний відповідачем у справі, тому такі підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та річних суд першої інстанції, перевіривши методику та правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунків за спожитий природний газ на загальну суму 242 023 808,72грн, строк оплати якого закінчився (п.4.4 договору), перевіривши вказані у розрахунках позивача суми прострочених зобов'язань та період їх нарахування, зазначив, що такі є вірними, відтак заявлені до стягнення 79 810 856,48грн інфляційні нарахування та 15 354 496,03грн - 3% річних є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.
В частині стягнення пені господарський суд вказав, що розрахунок пені за вказані періоди на відповідні суми прострочених платежів є арифметично вірними, а відтак пеня в загальній сумі 33033861,98 грн заявлена правомірно, однак суд першої інстанції також, врахував, що господарська діяльність ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" є збитковою та період виникнення боргу (2 місяці) є незначним, у зв'язку із чим зменшив розмір пені до 50%, що становить 16516930,99грн
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2024 у справі №921/296/24 в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 516 930,99 грн та ухвалити нове рішення в оскаржуваній частині про задоволення стягнення пені в розмірі 16 516 930,99 грн.
Зазначає, що врегулювання заборгованості для учасників процедури врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість. Однак заборгованість відповідача в розмірі 242 023 808,72 грн не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладено, тому лише факт включення відповідача до Єдиного реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, не може свідчити про автоматичне врегулювання даної заборгованості.
02.12.2024 від Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ТЕРНОПІЛЬГАЗ» надійшов відзив б/н від 02.12.2024 (вх. №01-04/8305/24) на апеляційну скаргу в якому відповідач зазначає, що існує об'єктивна причина для врегулювання спірної заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639. Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1174 ПрАТ “Тернопільгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" б/н від 11.11.2024 (вх. №01-05/3130/24 від 11.11.2024) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2024 у справі № 921/296/24.
Ухвалою суду від 11.12.2024 призначено розгляд справи на 21.01.2025.
У судовому засідання 21.01.2025 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ГК “Нафтогаз України» (далі - Постачальник, Постачальник “останньої надії») відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ “ГК “Нафтогаз України» визначено постачальником “останньої надії» на ринку природного газу.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв'язку з відсутністю доказів постачання природного газу відповідачу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних мереж (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Приватним акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" в листопаді та грудні 2021 року, включено до портфеля постачальника “останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" до реєстру споживачів постачальника “останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І за період з 01.11.2021 по 31.11.2021 та з 01.12.2021 по 30.12.2021, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» (Форма №10), а також не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Згідно з п.2.1 договору, Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктом п.3.1 договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 договору).
Згідно з п.4.1 договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Відповідно до п.4.2 договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 договору).
На виконання вказаного пункту договору, позивачем як Постачальником направлялись Споживачу відповідні Акти прийому-передачі природного газу №23281 від 30.11.2021 (з Коригуючим актом №29001 від 23.12.2021 визначено остаточну вартість природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 (-36 781грн 26коп.)), №32041 від 31.12.2021 та відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, а саме: №30348 від 10.12.2021 на суму 101 863 966,45грн (з ПДВ); №2678 від 12.01.2022 на суму 242 023 808,72грн (в тому числі 140 196 623,53грн (з ПДВ) по оплаті за природний газ за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 та 101 827 185,19грн (101 863 966,45-36 781,26) по оплаті за природний газ за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 з урахуванням Коригуючого акту). Акти зі сторони Споживача не підписані, однак відповідачем не заперечується факт поставки та обсяг отриманого ним природного газу.
Згідно умов договору, Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 договору).
Відповідно до п.4.5 у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Також, згідно з пп.1 п.5.1 та пп.1 п.5.2 договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п.8.2 договору Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС як день початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п.11.1 договору).
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ на інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, нарахування вартості спожитого природного газу здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримані в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).
З 01.10.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору (п.4.1) опублікована/оприлюднена на сайті позивача, що підтверджується роздруківкою з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (міститься в матеріалах справи).
Позивач вказує, що ним було виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов'язання у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з 01.11.2021 по 30.11.2021 позивачем поставлено відповідачу 2 468 673,39 м3 природного газу, а з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 2 611 865,25 м3 природного газу, що додатково підтверджується довідкою про об'єкти поставленого природного газу (а.с.67, том 1).
Товариством з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» у листі від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 “Щодо надання відповіді на адвокатський запит» (а.с.60-66) повідомлено, що ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" з 01.10.2021 було закріплено за Постачальником “останньої надії» - ТОВ “ГК “Нафтогаз України». Обсяги спожитого Споживачем природного газу з 01.11.2021 по 30.11.2021 (в урахуванням Коригуючого акту №29001 від 23.12.2021) в об'ємі 2 468 673,39м3 та з 01.12.2021 по 30.12.2021 в об'ємі 2 611 865,25 м3 повністю співпадають з обсягами газу, вказаними в актах та рахунках, котрі Споживачу були надіслані відповідно до п.4.3 договору для підписання та оплати (поштові відправлення №0600015275879 від 06.01.2022, №0600015744100 від 19.01.2022 та результати відстеження пересилання від 24.05.2022, свідчать про отримання їх Споживачем 11.01.2022 та 24.01.2022, відповідно).
Утім, ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" рахунки на оплату вартості спожитого газу не оплачені, чим допущено заборгованість по оплаті за природний газ станом на 09.05.2024 в розмірі 242 023 808,72 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся 01.06.2022 (згідно з описом вкладення у лист №0505077274728) до відповідача з вимогою від 31.05.2022 № 119/4.3-6638-2022 про погашення заборгованості в розмірі 477 007 198,62грн, котру товариством залишено без відповіді та задоволення.
У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання на загальну суму 242 023 808,72грн боргу, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 79 810 856,48 грн, 3% річних в розмірі 15 354 496,03грн та пеню в розмірі 33 033 861,98 грн, котрі просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2024 у справі №921/296/24 переглядається в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 516 930,99 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно частин 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" (відповідач, споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (чч. 1-3, 5 ст. 633 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст. 265 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. 692 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за договором та у повному обсязі поставлено відповідачу: з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 2 468 673,39м3 природного газу на суму 101 827 185,19грн; з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 2 611 865,25м3 природного газу на суму 140 196 623,53грн. Всього з 01.11.2021 по 30.12.2021 поставлено 5 080 538,64м3 природного газу на загальну суму 242 060 589,98 грн.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату поставленого природного газу №30348 від 10.12.2021 та №2678 від 12.01.2022. Дані рахунки позивачем відповідно до п. 4.4 договору направлено відповідачу рекомендованими поштовими відправленнями та відповідачем отримані, що підтверджується наявними у справі результатами пересилання відповідних поштових відправлень. Проте, у порушення умов договору, відповідач у встановлений договором строк виставлені рахунки не оплатив. Також, відповідач Акти прийому-передачі природного газу №23281 від 30.11.2021, №32041 від 31.12.2021 та Коригуючий акт №29001 від 23.12.2021, не підписав.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. 202 - 205 ГК України, ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України
З урахуванням умов пункту 4.3 договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Відповідно, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).
Згідно з п.4.5 типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем нараховано на заборгованість 101827185,19грн до стягнення з відповідача на пеню за період з 01.01.2022 по 29.02.2024 в розмірі 12330853,69грн та на заборгованість 140196623,53грн за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 в розмірі 20703008,29грн. Всього нараховано 33033861,98 грн пені.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, за період з 01.01.2022 по 29.02.2024 в розмірі 12330853,69грн та за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 в розмірі 20703008,29грн, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що пеня в загальній сумі 33033861,98 грн заявлена правомірно.
Окрім цього, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, те, що відповідач є 100% державним підприємством, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (ч. 1 ст. 233 ГК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне.
Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері здійснення заходів, спрямованих на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу, регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Згідно із абзацом 18 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1174 ПрАТ «Тернопільгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, період виникнення боргу (2 місяці), який є незначним, та те, що позивач тривалий час не звертався за захистом свого порушеного права, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду про зменшення розміру заявленої пені на 50%, що становить 16516930,99 грн.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2024 у справі №921/296/24 в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 516 930,99 грн ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" б/н від 11.11.2024 (вх. №01-05/3130/24 від 11.11.2024) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2024 у справі №921/296/24 в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 516 930,99 грн - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2025.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.