Справа №: 645/ 5270 / 17 Головуючий 1 інстанції: Довготько Т.М.
Провадження №: 11-кп/818/ 542 /25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.286 КК України
23 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Люшні А.І. та Гєрцика Р.В., при секретареві Болотові О.О., з участю прокурора Асріян Л.А., без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме обвинуваченого, його захисника та потерпілого, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаним вироком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , родженця села Гороховатка Борівського району Харківської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, зі слів одруженого та маючого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік та покладенням, відповідно до ст.76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_1 звільнено від основного та додаткового покарань за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000грн. закрито.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017 у розмірі 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп.
Згідно вказаного вироку ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 01.08.2017 близько о 19год.30хв. він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ- 21213», р.н НОМЕР_1 , на якому рухався по вулиці Танкопія з боку проспекту Петра Григоренка в напрямку проспекту Льва Ландау в м. Харкові. Зупинившись біля перехрестя з проспектом Льва Ландау та маючи намір його перетнути, водій ОСОБА_1 відновив рух керованого ним автомобіля «ВАЗ- 21213», виїхав на головну дорогу перехрестя, не переконавшись в безпеці своїх дій, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 16.11 та дію дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, де вказано:
- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п.16.1 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;
- дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі,
і допустив зіткнення з мотоциклом «Дукаті» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який в цей час рухався по проспекту Льва Ландау з боку вулиці Киргизька в напрямку вул. Олімпійська.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали: водій мотоцикла - ОСОБА_4 якому, згідно висновку судово-медичної експертизи №1041-А/17 від 02.10.2017, спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я, у вигляді забито-рваної рани у області правого плечового суглобу, вивиху лівого плеча, забито-рваної рани правої нижньої кінцівки, садна на грудної клітці, імпресійного перелому головки лівої плечової кістки, часткового пошкодження сухожилля підлопаткового м'яза, пошкодження суглобової губи лопатки, теносиновіт довгої головки двоголовкового м'яза лівого плеча; а також пасажир мотоциклу - ОСОБА_3 , якому, згідно висновку судово-медичної експертизи №1057-А/17 від 02.10.2017, спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я, у вигляді закритих переломів велико- і малогомілкової кісток правої гомілки.
Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 виразилися в тому, що він, перебуваючи біля перехрестя нерівнозначних доріг та намагаючись виїхати з другорядної дороги на головну, під час відновлення руху керованого ним автомобіля «ВАЗ-21213» не впевнився в безпеці своїх дій, виїхав на перехрестя, не надавши дорогу мотоциклу «Дукаті» під керуванням ОСОБА_4 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, чим створив небезпеку для руху і допустив зіткнення свого автомобіля з мотоциклом «Дукаті», спричинивши водію мотоцикла та його пасажиру тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , відповідно до висновку автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На зазначений вирок суду першої інстанції обвинуваченим подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати вирок та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що судом не було надано оцінки його показанням щодо його версії щодо порушення правил ПДР та послідовності дій учасників ДТП, а саме того, що його дії відповідали ПДР, а можливе їх порушення мало наслідком недотримання швидкісного режиму водієм мотоцикла ОСОБА_4 , що судом не перевірялось та не досліджувалось, як наслідок не оцінювалося у вироку. На переконання обвинуваченого, висновки проведеної автотехнічної експертизи №83817 віл 03.10.2017 зазначають не тільки про порушення ПДР ОСОБА_1 , але також і про порушення іншими учасником ДТП - водієм ОСОБА_4 вимог п.12.4, 12.03 ПДР. Вони не спростовують його доводів про відсутність його провини, в т.ч. внаслідок неповноти експертного дослідження, покладеного в основу обвинувачення. Вважає, що експерт не досліджував послідовність дій учасників ДТП, які вплинули або могли вплинути на характер дій іншого учасника такої пригоди, у зв'язку з чим, обвинувачений просив допитати експерта, з метою надання відповідних роз'яснень. З висновком експертизи., він категорично не погоджувався на всіх етапах досудового розслідування, проте, слідчий зазначав, що допит експерта на даному етапі не передбачений, у зв'язку з чим відмовляв у його допиті, з можливістю ставлення цього питання в суді, однак судом в задоволенні його клопотання було відмовлено.
Як зазначає обвинувачений, у зв'язку з вказаною подією, слідчим також було порушене окреме кримінальне провадження відносно водія мотоциклу - ОСОБА_4 , з направленням обвинувального акту до суду, де зазначалось, що водій мотоцикла - ОСОБА_4 грубо порушив ПДР, оскільки керував автотранспортом із швидкістю понад 100 км/год, що спричинило зіткнення з автотранспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 . До розгляду у наведеному провадженні обвинувачений ОСОБА_1 жодним чином не залучався, про наявність цього провадження дізнався випадково з ЄДРСР. При цьому, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.12.2017Ю водій мотоцикла - ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності за примиренням з потерпілим ОСОБА_3 . При цьому, як зазначає обвинувачений, з наведеної ухвали вбачається, що ОСОБА_4 не заперечував всі викладені судом обставини та погодився з тим, що закриття справи з наведених підстав, є нереабілітуючими, висновок судової автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017, яка була покладена в обґрунтування порушення ним ПДР, він не оскаржував.
Як вказує обвинувачений, в судових засіданнях він та його захисник звертали увагу на сумнівний характер пред'явленого обвинувачення, в якому за однією подією ДТП від 01.08.2017 з однаковими наслідками, інший учасник ДТП ОСОБА_5 за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1 - потерпілим, а в іншому - обвинувачений, за висновком тієї ж самої експертизи, стосовно того ж самого потерпілого ОСОБА_3 При цьому, що судова авто-технічна експертиза встановила порушення ПДР як ОСОБА_1 , такі і ОСОБА_5 , без визначення послідовності їх дій у розвитку події ДТП.
Вказане, на думку обвинуваченого, свідчить про неповноту експертного дослідження, так і проведеного досудового розслідування, що призвело до певної правової невизначеності, з одним і з його учасників ОСОБА_4 , оскільки він однозначно є потерпілим і обвинуваченим, і як наслідок, штучне спотворення доказів висунутого обвинувачення проти ОСОБА_1 у вироку суду висновками проведеної судово-автотехнічної експертизи та показами потерпілого ОСОБА_4 , оскільки він по суті, заперечував в судовому засіданні в Московському районному суді м. Харкова власні пояснення, надані ним під час розгляду іншої справи за фактом наведеного ДТП, в якій він мав статус обвинуваченого. Згадані протиріччя поясняв давністю подій, однак вважав, що він правил дорожнього руху, які б спричинили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 , не порушував. Такі його пояснення фактично суперечили обставинам, викладеним в ухвалі Фрунзенського районного суду м Харкова від 12.12.2017, якою кримінальне провадження стосовно нього було закрито за нереабілітуючими обставинами. У зв'язку з чим, стороною захисту обвинуваченого було завлено низку клопотань, зокрема, стосовно витребування та огляду в судовому засідання обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , виклику і допиту експерта, який проводив експертне дослідження для роз'яснення свого висновку, а також клопотання щодо проведення додаткової судової автотехнічної експертизи, з метою встановлення черговості порушення ПДД учасниками події, яка відбулася 01.08.2017, з метою остаточного та обґрунтованого вирішення питання стосовно відповідальності водія ОСОБА_1 , який свою провину жодним чином не визнавав, послідовно зазначаючи про те, що його дії були зумовлені в першу чергу порушенням швидкісного режиму потерпілим та одночасно і підозрюваним в іншому кримінальному провадженні.
На переконання обвинуваченого, встановлені суперечності у поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_1 судом були проігноровані, а суд формально оцінив у вироку зміст показань обвинуваченого та наявність висновків проведеної автотехнічної експертизи, безпідставно відмовив у проведенні додаткової експертизи, обмежившись тільки наявністю в діях обвинуваченого ОСОБА_1 порушень ПДР, що вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Спростування або підтвердження вказаних обставин є істотним, оскільки стороною захисту вказувалось під час судового розгляду на наявність безпідставної кваліфікації дії обвинуваченого за ст.286 КК України, просивши його виправдати, посилаючись на низку досліджених судом доказів, суперечності між якими, не зважаючи начисленні клопотання, суд не усунув.
У зв'язку з чим, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд, доручивши суду першої інстанції повторно розглянути по справі клопотання про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав вирок законним та обґрунтованим.
Обвинувачений та його захисник в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю. На особистій участі не наполягали.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду справи за його відсутності, не надходило.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченого, його захисника та потерпілого, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Крім того, такий розгляд відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга обвинуваченого не стосується погіршення становища обвинуваченого.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ч.3 ст.62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
При цьому слід врахувати, що згідно зі ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Як вказано в ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На думку колегії суддів, при постановленні обвинувального вироку, суд першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. Всі докази, які були здобуто по справі, були отримані у встановленому законом порядку, а тому є належними та допустимими і у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у скоєнні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, поза розумним сумнівом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та надав суду такі свідчення, що 01.08.2017 близько о 19год.30хв. він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ- 21213», р.н НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі по вулиці Танкопія з боку проспекту Петра Григоренка в напрямку проспекту Льва Ландау в м. Харкові. Він під'їхав до перехрестя, світлофор не працював, зупинився, пропустив автомобілі які рухались по головній дорозі зліва по проспекту. Виїхав на головну дорогу, доїжджаючи до розділового газону йому заблокували проїзд машини з іншої сторони які стояли на розворот в бік вул.Танкопія, зупинився, і в цей момент в переднє ліве крило його автомобіля на великий швидкості в'їхав мотоцикл Дукаті, від чого його автомобіль розвернуло на 90 градусів, а мотоцикліст та пасажир мотоцикла перелетіли через капот його автомобіля та впали на асфальт. Він вийшов з автомобіля, підбіг до потерпілих та одразу викликав швидку. Перед зіткненням мотоцикл Дукаті він не бачив, оскільки той рухався зі швидкістю 100 км/год. Просив суд його виправдати, оскільки він не винний у ДТП, та заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Проте, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Як пояснив потерпілий ОСОБА_4 , влітку 2017 року, на вулиці було ще світло, точної дати та часу не пам'ятає у зв'язку зі спливом значного часу, він рухався на технічно справному мотоциклі «Дукаті», разом із пасажиром ОСОБА_3 по проспекту Льва Ландау з боку вул. Киргизька в напрямку вул. Танкопія в м. Харкові в лівій крайній смузі, зі швидкістю до 100км/год, наближався до перехрестя з вул. Танкопія. Автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_1 виїхав з другорядної дороги вул. Танкопія на проспект Льва Ландау, проїхав першу, другу, третю смугу руху від бордюру та зупинився на четвертій, перегородивши йому дорогу. Він почав екстрено гальмувати, однак уникнути зіткнення не вдалось, та він в'їхав в переднє ліве крило автомобіля ВАЗ від чого вони та мотоцикл перелетіли через капот автомобіля ВАЗ. В результаті ДТП він з ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження. Зазначив, що змінити напрямок руху він не міг, оскільки праворуч від нього рухався автомобіль. Світлофори на той час на перехресті були відсутні. Відносно нього ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.12.2017 було закрито кримінальне провадження за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням із потерпілим ОСОБА_3 .
При цьому, жодних сумнівів у правдивості показань потерпілого, у колегії суддів не виникає., оскільки вони є послідовними та узгоджуються з письмовими доказами у справі, а саме - нформацією АРМ 102 від 01.08.2017 про ДТП, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.08.2017 з додатками, висновками судово-медичного експерта №1057-А/17 від 26.09.2017 та №1041-А/17 від 02.10.2017, довідкою КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І.Мещанінова» від 06.08.2017, даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20.09.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_1 , а також даними висновку автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.286 КК України .
Так, з наданої інформації АРМ 102 від 01.08.2017 встановлено про ДТП, які відбулось 01.08.2017, з наявністю потерпілих, яке відбулось на перехресті пр. Льва Ландау та вул. Танкопія в м. Харкові, за участю автомобіля та мотоцикла, що також підтверджено електронним рапортом інспектора Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області від 01.08.2017 про те, що 01.08.2017 о 20год.35хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про ДТП за адресою: АДРЕСА_3 з потерпілими.
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.08.2017 з додатками - схемою пригоди та фото таблицями, вбачається, що проведено огляд ділянки за адресою: м. Харків, перехрестя пр. Льва Ландау та вул. Танкопія, та встановлено умови освітленості і доброї оглядовості, розташування транспортних засобів на місці події. Також встановлено пошкодження транспортних засобів: автомобіля ВАЗ у якому деформовано ліве переднє крило, капот зліва, ліва передня фара, передній бампер; мотоцикла Дукаті у якому деформовано передня вилка, рама, акумулятор, бак, сидіння. У схемі місця ДТП вказано: по вул. Танкопія, перед перехрестям пр. Льва Ландау, встановлено дорожній знак 2.1; по пр. Льва Ландау, перед перехрестям з вул. Танкопія встановлено дорожній знак 2.3; на проїзній частині Льва Ландау на відстані 11,5 метрів від її правої (у напрямку вул. Олімпійська) межі зафіксовано слід гальмування, довжиною 16 метрів.
Даними висновку судово-медичного експерта №1041-А/17 від 02.10.2017, встановлено, що у зв'язку з подією, можливо 01.08.2017, у ОСОБА_4 мали місце пошкодження: забито-рвана рана у області правого плечового суглоба, вивих лівого плеча, забито-рвані рани правої нижньої кінцівки, садна на грудній клітці, імпресивний перелом головки лівої плечової кістки, часткове пошкодження сухожилля підлопаткового м'яза, пошкодження суглобової губи лопатки, теносиновіт довгої головки двоголового м'яза лівого плеча. Перераховані пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах ДТП, при обставинах, викладених у постанові, в своїй сукупності відносяться до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що призвели за собою тривалий розлад здоров'я. При госпіталізації в стаціонар результат «Алкотест» негативний.
Даними висновку судово-медичного експерта №1057-А/17 від 26.09.2017, встановлено, що у зв'язку з подіє, можливо 01.08.2017, у ОСОБА_3 мали місце пошкодження: закрита черепно мозкова травма з наявністю забитої рани лівої лобово-тім'яної області, садн лобової області, клінічних проявів забію головного мозку легкого ступеню, лінійного перелому лобової кістки; внутрішньосуставної міжвиростковий перелом з відривом латерального виростка правої великогомілкової кістки із зсувом; перелом головки малогомілкової кістки із зсувом. Перераховані пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах ДТП при обставинах викладених у постанові. Закриті переломи велико- і малогомілкової кісток правої гомілки відносяться до категорії тілесних пошкоджень середнього ступеня, як спричиняючі за собою тривалий розлад здоров'я. При госпіталізації в стаціонар результат «Алкотест» негативний.
Згідно довідки КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І.Мещанінова» від 06.08.2017, ОСОБА_3 знаходився у відділенні політравми з 01.08.2017 по 04.08.2017.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 20.09.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_1 , понятих, спеціаліста та схемою до нього, вбачається, що здійснено виїзд на місце пригоди на перехрестя вул. Танкопія та пр. Льва Ландау, де водій мотоцикла ОСОБА_4 та водій автомобіля ВАЗ Нікітенко В.М. вказали на механізм дорожньо-транспортної події за їх участю 01.08.2017. Зауваження до протоколу і схеми відсутні.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017, за вихідними даними з показань водія ОСОБА_1 , у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. 2. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п.п. 10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові. З моменту виникнення небезпеки та за умов, вказаних у дослідницькій частині висновку, водій мотоциклу ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 3. У діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася. Виходячи з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові, у діях водія мотоциклу ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася. Виходячи з моменту виникнення небезпеки та за умов, вказаних у дослідницькій частині висновку, у діях водія мотоциклу ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася.
За вихідними даними з показань водія ОСОБА_4 , у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові. З моменту виникнення небезпеки, вказаного у дослідницькій частині висновку, водій мотоциклу ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 3. У діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п.16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулась. Виходячи з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові, у діях водія мотоциклу ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася. Виходячи з моменту виникнення небезпеки, вказаного у дослідницькій частині висновку, у діях водія мотоциклу ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася.
Проаналізувавши зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнав їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством, у зв'язку з чим, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме - порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, колегія суддів вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.
При цьому, всі докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про його винуватість, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення та, в силу ст. 84 КПК України, є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих апеляційних доводів, які б свідчили про протилежне та про істотне порушення вимог КПК України, обвинуваченим не вказано.
Обвинуваченим не надано будь-яких об'єктивно встановлених даних щодо спростування зазначених відомостей. А тому, його твердження щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, фактичним обставинам справи, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами кримінального провадження та доказами, дослідженими судом під час судового розгляду.
При цьому, апеляційний суд не вбачає будь-якого штучного спотворення доказів, висунутому ОСОБА_1 обвинувачення висновками судової автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017, оскільки суд першої інстанції, в тому числі і опираючись на висновки даної експертизи, визнав, що в діях потерпілого ОСОБА_4 наявні ознаки грубої необережності, яка виразилась у невиконанні ним п.п. 12.3 , 12.4 ПДР, тобто, у перевищенні швидкості руху та невжитті заходів щодо зменшення швидкості чи зупинки свого мотоцикла, з моменту виявлення небезпеки. Разом з тим, суд врахував, що ОСОБА_4 , виходячи з п. 1.4 ПДР, мав право розраховувати на те, що попереду не буде перешкод для руху, оскільки рухався по головній дорозі. Тому, порушення ОСОБА_4 вимог ПДР України, в даній дорожній ситуації, не виключає наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
А отже, необхідності у призначенні додаткової судової автотехнічної експертизи, у суду першої інстанції не було, оскільки висновок судової автотехнічної експертизи не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає обґрунтованих сумнівів в його правильності, а винуватість обвинуваченого доведена не лише висновком даної експертизи, а й всіма наявними в справі доказами, як окремо, так і в сукупності, в тому числі і показаннями потерпілого і даними проведення слідчого експерименту, після проведення якого, будь-яких зауважень обвинуваченим зазначено не було, що дає суду підстави вважати, що обвинувачений погодився з викладеними в ньому відомостями. А тому, посилання обвинуваченого на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, внаслідок відмови в призначенні додаткової судової автотехнічної експертизи та виклику експерта для дачі пояснень з приводу висновку, не свідчать про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про відсутність підтвердження вини ОСОБА_1 дослідженими під час судового розгляду доказами. Слід зазначити, що відповідно до вимог ст.332 КПК України, передбачене саме право, а не обов'язок суду призначити під час судового розгляду проведення експертизи, тобто, є дискреційними повноваженнями суду. При цьому, призначається судом експертиза у випадках, передбачених ст.244 КПК України, внаслідок доведення стороною, яка заявила про це клопотання, наявності підстав, визначених ч.1 ст.244 КПК України.
Посилання обвинуваченого на правові висновки, викладені в Постанові Верховного Суду України від 05.11.2015 року у справі а№ 5-218кс15, заслуговують на увагу. Виходячи з даного правового висновку щодо необхідності встановлення причинного зв'язку між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з водіїв та наслідками, що настали, встановлення наслідків, дослідження черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв, зокрема, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), необхідності з'ясування ступеню участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку, є обґрунтовані підстави стверджувати, що даний експертний висновок відповідає вказаним вимогам, оскільки експертом встановлено причинний зв'язок між діями ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , по відношенню до даної події ДТП, із посиланням на порушення водіями Правил дорожнього руху, зокрема, ОСОБА_1 - вимог п.п.10.1, 16.11 ПДР та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», а ОСОБА_4 - вимог 12.3, 12.4 ПДР та зазначенням наслідків для кожного з них, виходячи з порушень водіями певних вимог ПДР, докладно зазначених експертом у висновку.
Решта доводів апеляційної скарги обвинуваченого є похідними від проаналізованих вище, а також є явно такими, що не дають підстав для висновку про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів, які досліджувалися судом першої інстанції та яким надана детальна оцінка, викладена у оскаржуваному рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає, внаслідок чого вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 року по справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ _____________ ____________
О.М. Курило Р.В. Гєрцик Люшня А.І.