Справа № 644/8446/24 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/609/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: приведення вироку у відповідність до закону
21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю засудженого ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 , про звільнення від покарання, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яке він засуджений.
Суд дійшов такого висновку з тих підстав, що на час вчинення кримінального правопорушення, за яке ОСОБА_7 засуджено вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 рогу, сума майна яким заволодів засуджений, перевищувала суму двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та застосувати до нього Закон України №11068, №3886-ІХ щодо приведення вироку, у разі можливого, змінити позбавлення волі на обмеження волі.
Вважає розгляд судом його клопотання був проведений поверхово та необ'єктивно, оскільки даний Закон передбачає зменшення покарання, штраф, обмеження волі, арешт, проте, суд розглянув клопотання, як клопотання про застосування до нього ст.81 КК України, як до засуджено про умовно-дострокове звільнення.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Засуджений підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.
Представник ДУ «ХВК №43», повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від нього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.190 КК України, у 2024 році становила 3028,00 грн.
Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджено вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року за скоєння 29 січня 2024 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме за заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, на суму 5368,80 грн.
Таким чином, з огляду на те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_7 , за вироком від 07 травня 2024 року на час вчинення діяння становить 5368,80 гривень та перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028,00 гривні, то вчинене ним діяння є кримінально караним і підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК.
За таких обставин, доводи засудженого про звільнення його від призначеного покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 рогу, є безпідставними, а висновки суду першої інстанції є належними та підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого, а відтак її слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ч.6ст.9,ст.7,392,393,404,405, п.2 ч.1 ст.407, п.4 ч.1ст.409, 418, 409, 413, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 року про вирішення питання, пов'язаного із приведенням вироку у відповідність до вимог Закону, стосовно засудженого ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ______________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3