Справа № 191/4953/24
Провадження № 2-а/191/17/24
20 січня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Твердохліб А.В.,
за участю секретаря: Яришевої Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Лисенко В.В., до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд -
21.10.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Лисенко В.В., до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, вимоги у якому обґрунтовує тим, що 15 жовтня 2024 року позивачу стало відомо, що інспектором ВРПП Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Шемаховим Єгором Олександровичем відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА№ 306699 від 13.08.2024р, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн 00 коп. З інкримінованим адміністративним правопорушенням відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.126 КУпАП, позивач категорично не згоден, так як у зазначені в постанові день, час та місці він не здійснював керування транспортним засобом у тому числі не маючи права керування таким транспортним засобом, передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом також не здійснював, обставини при яких відповідачем було складено оскаржувану постанову йому не відомі, у зв'язку з чим вважає, що у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, що обґрунтовується наступним.
Оскаржувана постанова є протиправною та такою що підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, оскільки складена безпідставно, без наявності будь-яких доказів, свідчень або інших відомостей, які підтверджують те, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зазначені в оскаржуваній постанові події не відображають обставин справи, обставини зазначені в оскаржуваній постанові, є безпідставними та необґрунтованими; поліцейським не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, як і взагалі факту керування ним транспортним засобом та того що позивач не має права керування транспортними засобами відповідної категорії та/або у позивач взагалі не має посвідчення водія.
З положень ч.2 ст.126 КУпАП вбачається, що відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Тобто, для притягнення водія до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, у особи яка притягається не повинно бути права керування транспортним засобом відповідної категорії взагалі, бо у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, то такі дії підпадають під кваліфікацію ч.1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, вина позивача в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні повинна доводитися відповідними доказами і матеріали справи повинні містити докази безпосереднього керування позивачем транспортним засобом та відсутність у нього права керування транспортними засобами взагалі та/або відповідної категорії.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За змістом ч.2 ст.126 КУпАП суб'єктом вчинення цього адміністративного правопорушення у виді керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права. Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Таким чином, при розгляді справ цієї категорії доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і встановлення що така особа не має права керування таким транспортним засобом.
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР. не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». В свою чергу, таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові від 20.02.19 року у справі №404/4467/16-а Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, для притягнення для адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП поліцейський має зафіксувати на службову відео камеру безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху і виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом.
Тобто, необхідною умовою адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП є відсутність у особи права керування певною категорією транспортних засобів.
В свою чергу матеріали справи не містять доказів в підтвердження таких обставин і відповідачем не було вжито ніяких дій з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що нібито позивач керував транспортним засобом ВАЗ 21063 н.з НОМЕР_1 . Який згідно загальнодоступних відомостей з інтернет джерела https://autoria.biz/uk/car/vaz-lada/2106/209244/tth/, про технічні характеристика автомобіля ВАЗ 21063, викопіювання додається, даний автомобіль має 5 місць та повну масу - 1445 кг.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяться на категорії, у т.ч.: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.
Таким чином, з врахуванням технічних характеристик автомобіля ВАЗ 21063 та норм 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, для керування автомобілем ВАЗ 21063 достатньо наявності посвідчення водія категорії - В.
В свою чергу позивач має посвідчення водія з відкритою категорією В серія номер НОМЕР_2 , видане 17.04.2012 року Новомосковським ВРЕР УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, що само по собі є підставою неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за ч.2 ст. 126 КУпАП
На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
Просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА№ 306699 від 13.08.2024 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 за ч.2 ст.126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн 00 коп.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою серії ББА №306699 від 13.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
04.12.2024 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області замінено неналежного відповідача у справі Департамент патрульної поліції на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Представник позивача Лєдовського М.С., Лисенко В.В., до початку проведення судового засідання надав суду заяву про підтримання позову та його розгляд без їх участі.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, але в письмовому відзиві вказав, що заперечує проти вимог, просить відмовити у позові, оскільки оскаржувана ОСОБА_1 постанова є законною, складеною з урахуванням чинного законодавства.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, прийшов до наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, у тому числі передбачених частиною 2 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
При відкритті провадження, на підставі ухвали суду від 11.11.2024 року, вирішено питання про поважність причини пропуску позивачем строку для звернення до суду з даним позовом.
Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №306699 від 13.08.2024 року, суд зазначає наступне.
Так, за ПДР України, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п.2.1а); реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон) (п.2.1б), а за п.2.3б передбачено, що на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
13.08.2024 року інспектором ВРПП Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Шемаховим Є.О. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП, яку об'єднано на підставі ст. 36 КУпАП з ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 3400 грн. 00 коп. За наслідком того, що 13.08.2024 року о 12 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 , по вул. Центральній, 9, у с. Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області, керував належним йому транспортним засобом ВАЗ 21063, рнз НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, при цьому не був пристебнутий паском безпеки та не мав при собі СпРТЗ, чим порушив вимоги п.п.2.1а, 2.1 б, 2.3в ПДР України.
За ч. 2 ст. 126 КУпАП визначено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
В свою чергу, позивачем надано суду копію посвідчення водія Серії НОМЕР_4 від 17.05.2011 року, зі строком дії до 17.04.2062 року, яким підтверджено наявність у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами: категорії «В» з 17.04.2012 року, категорії «С» - з 15.06.2011 року (а.с.15).
Право керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21063 підтверджено у належний спосіб.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідачем не надано суду доказів позбавлення/обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу(ч.2 ст.251 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, суду не надано.
При цьому, зважаючи на застосування загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п.282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, - доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. В Україні діє принцип презумпції невинуватості. Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або сплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються зі рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Таким чином, з відповідача, на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 251 КУпАП, керуючись ст.ст. 5, 72, 73, 77, 139, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Лисенко В.В., до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову інспектора ВРПП Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Шемахова Є.О., серії ББА№ 306699 від 13.08.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн 00 коп. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою серії ББА №306699 від 13.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а щодо рішень по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення.
Повний текст рішення складено 27 січня 2025 року.
Суддя А. В. Твердохліб