ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення
м. Київ
22.01.2025Справа № 910/7694/24
Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є, розглянувши матеріали
заяви Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочення виконання рішення
у справі 910/7694/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення грошових коштів.
Представники учасників справи:
від позивача: Ткач І.М.;
від відповідача: Подовєд О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 895 697 846,41 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги",
Закрито провадження у справі №910/7694/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 707 141 088 грн 00 коп, стягнуто з Державного підприємства “Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" інфляційні витрати - 51 995 154 грн. 01 коп., 3 % річних - 61 755 812 грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору - 134 591 грн. 45 коп, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
24.12.2024 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 18.09.2024 на термін 1 рік з моменту ухвалення рішення. Дана заява мотивована тим, що
- відповідач частковою оплат вартість послуг за спірний період позивачу;
- відсутністю в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії;
- необхідністю підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;
- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону);
- відсутністю вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ДП “Гарантований покупець»;
- участь Гарантованого покупця у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;
- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, істотно ускладнюють виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 призначено заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення призначити до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2025.
09.01.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення.
Представник позивача 22.01.2025 у судовому засіданні заперечив проти заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Представник відповідача 22.01.2025 у судовому засіданні підтримав заяву відповідача про відстрочення виконання рішення.
Суд, розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, зазначає наступне.
За змістом положень ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. ч. 4, 5 та 7 ст. 331 ГПК України).
В контексті вищенаведених норм судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Тобто законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Суд зазначає, що фактично всі покладені в основу даної заяви про відстрочення виконання рішення суду твердження зводяться до відсутності відповідного та належного фінансування ДП “Гарантований покупець».
Відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку відстрочення виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у пункті 40 рішення від 17.05.2005 у справі “Чіжов проти України» Європейський Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду судом встановлено, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.
При цьому, суд зауважує на тому, що фактично обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду зводяться до відсутності відповідного та належного фінансування ДП “Гарантований покупець».
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та “Бакалов проти України» та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі “Агрокомплекс проти України» зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для “законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить “майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить “майно» позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників “зеленої електроенергії» і саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, було створено Державне підприємство “Гарантований покупець», тому останнє зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, тим більш, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням того, що відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження наявності виняткових обставин для надання відстрочки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства “Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 234, 235, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 24.01.2025.
Суддя М.Є. Літвінова