Справа № 461/3572/20
Провадження № 1-кп/461/462/20
25.08.2020 року.
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться зазначене кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 .
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У клопотанні прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень. Ризики, що були встановлені судом під час обрання запобіжного заходу не зменшились. А відтак, на думку прокурора, інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Під час розгляду справи підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою заперечили. Захисник зазначив, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
У пунктах 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: особисте зобов'язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).
Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, а так само і продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (12) - (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеним нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 186 КК України, які відносяться до категорії нетяжких злочинів відповідно до вимог ст. 12 КК України.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Враховуючи стадію судового розгляду, суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, які були встановлені слідчим суддею на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування обвинуваченого від суду (продовження існування цього ризику) як цілком ймовірний. Крім того, при оцінці продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, враховується також тяжкість можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду. Цей ризик, враховуючи доводи прокурора, є досить вірогідним.
Не виключається судом також можливість впливу підозрюваного на потерпілу та свідка ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів під час судового провадження з метою уникнення відповідальності чи пом'якшення покарання.
Ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
За таких обставин, враховуючи існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а також враховуючи вік та стан здоров'я обвинуваченого; його репутацію, майновий стан, розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується; суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
Наведені обвинуваченим та його захисником спростування позиції прокурора щодо недоцільності подальшого тримання під вартою та необхідності обрання більш м'якого заходу не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, який обраний ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2020 року продовжує діяти.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на 02 (два) місяці - по 24 жовтня 2020 року включно.
Вважати продовженим застосований альтернативний запобіжний захід у виді застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 620,00 гривень.
Роз'яснити ОСОБА_4 , його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент. Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її постановлення.
Суддя ОСОБА_1