Справа № 346/6660/24
Провадження № 3/346/156/25
27 січня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
06.12.2024 року о 21:53 год. на автодорозі “ Н-10 » (175 км) в с. Семаківці Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки “Mercedes-Benz», номерний знак “ НОМЕР_3 », не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку останній здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 та п. 8.9 “б» Правил дорожнього руху України.
Крім того, 06.12.2024 року о 21:53 год. на автодорозі “ Н-10 » (175 км) в с. Семаківці Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , керував вказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився. 24.01.2025 року подав до суду письмові заперечення, згідно з яким просить провадження в даній справі закрити.
Зазначає, що 06.12.2024 року він не керував автомобілем та в матеріалах справи не міститься доказів, які об'єктивно підтверджують його вину у вчиненні вказаного правопорушення. Всупереч Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, долучений до матеріалів справи відеозапис проводився не безперервно та є неповним. Також в направленні на огляд вписано протокол про адміністративне правопорушення, який був складений пізніше самого направлення; не роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. ст. 55, 56, 59 Конституції України та не вручено копію протоколу.
Його захисник, адвокат Бежук С.М. в судовому засіданні вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , а його вину заперечив, в тому числі, з підстав, вказаних у вищевказаних запереченнях.
Однак, вина ОСОБА_1 у вчинених адміністративних правопорушеннях знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доводиться наступними матеріалами справи:
- даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №190431 та ЕПР1 №190451 від 06.12.2024 року, в яких містяться встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.12.2024 року до закладу охорони здоров'я КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР, яке виписане на ім'я ОСОБА_1 з посиланням на ознаки сп'яніння, що були виявлені у останнього, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- даними переглянутого відеозапису, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано рух автомобіля марки “Mercedes-Benz», номерний знак “ НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_1 , порушення ним п. 8.5.1 ПДР України, а саме перетин суцільної дорожньої розмітки, його переслідування працівниками поліції та вимогу останніх зупинити транспортний засіб, шляхом подачі звукового сигналу з проблисковими маячками синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу; інформування йому поліцейськими причини зупинки (здійснення обгону транспортного засобу через суцільну горизонтальну розмітку). Після встановлення особи та винесення постанови за ч.1 ст. 122 КУпАП, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння після виявлення в останнього ознак такого сп'яніння та озвучення їх ОСОБА_1 (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, порушення координації рухів). Від проходження огляду на місці зупинки із застосуванням приладу “ Drager » ОСОБА_1 категорично відмовився, однак, погодився пройти такий огляд в медичному закладі, проте у відсутності працівників поліції. Однак, в подальшому ОСОБА_1 від проходження такого огляду в медичному закладі також відмовився. На відео зафіксовано детальне роз'яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, повідомлення працівником поліції, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, а також його прав, оголошення йому змісту протоколу та постанови, від підписання та отримання копій яких він відмовився.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3617796 вбачається, що ОСОБА_1 вказаного дня притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП. В постанові вказано, що 06.12.2024 року о 21:53 год. на автодорозі “ Н-10 » (175 км) в с. Семаківці Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки “Mercedes-Benz», номерний знак “ НОМЕР_3 », перетнув дорожню горизонтальну розмітку 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 8.5.1. ПДР України.
Згідно з п.2 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, що передбачені у п.3 названої Інструкції, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, а також що передбачені у п.4 названої Інструкції, а саме наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Діючим законодавством про адміністративне правопорушення, зокрема приписом ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
При цьому, слід зазначити, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовився від дачі письмових пояснень.
Суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи».
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності його вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Суд вважає, що ситуація, відповідно до якої було складено протоколи про адміністративне правопорушення, вимагала від нього надати детальні пояснення, щодо обставин, які призвели до таких наслідків.
Крім того, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
На відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку останній здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу.
Суд розцінює критично пояснення захисника, а також письмові заперечення ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами. Також суд вважає, що заперечення захисником та ОСОБА_1 вини у вчиненні вказаних правопорушень, в той час коли докази свідчать про протилежне, є наміром уникнути відповідальності останнім за вчинення правопорушення. При цьому, слід зазначити, що зміст відеозапису повністю узгоджується із суттю правопорушення, що міститься у протоколі, а особа, що зафіксована на вказаному відео доказі, є ОСОБА_1 , що підтверджується даними встановлення його особи. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою як нагрудного так і відео реєстратора транспортного засобу, безумовно стосуються вчинених правопорушень, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Інші заперечення ОСОБА_1 не спростовують факту вчинення ним вказаних правопорушень.
Відповідно до правил ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи те, що вказані правопорушення вчинені однією особою, справи про адміністративні правопорушення надійшли одночасно до суду та передані для розгляду одному судді, вважаю, що ці справи слід об'єднати в одне провадження і по них має бути прийняте одне рішення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.
На підставі вищенаведеного та, керуючись ст.ст. 33, 36, 40-1, 221, 283, 284, 288-290, 294, 308 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,-
об'єднати в одне провадження справи №346/6660/24 та № 346/6681/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Об'єднаній справі присвоїти №346/6660/24.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративні стягнення:
- за ч.1 ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) гривні;
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 визначити у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок у дохід держави: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя: Яремин М. П.