Справа № 2-6847/10
іменем України
25 листопада 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарях Мазур О.В.
Семенець А.О.
За участю позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
Згідно позову (з урахуванням уточнення позовних вимог - а.с. 50-51), сторони з 04.08.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу ними були придбані:
- квартира АДРЕСА_1, яка була оформлена на відповідача;
- автомобіль „MIYSUBISHI LANCER”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був оформлений на відповідача;
- умивальник „Мойдодир” вартістю 2000 грн., дзеркало для ванної кімнати вартістю 1000 грн., люстру вартістю 260 грн., стінку дитячу вартістю 4000 грн., диван дитячий вартістю 1800 грн., прихожу вартістю 1950 грн., холодильник вартістю 2280 грн., пральну машину вартістю 1700 грн., комп'ютер в зборі (монітор, системний блок) вартістю 4845 грн., плазмовий телевізор вартістю 6000 грн., стенд (під телевізор) вартістю 1060 грн. та домашній кінотеатр вартістю 2400 грн.
Сторони звернулися до суду із позовом про розірвання шлюбу і між ними виник спір щодо поділу спільного майна. Позивачка вважає зазначене майно спільним сумісним майном, як таке, що набуте подружжям в період шлюбу, та вважає, що має право на виділення їй 1/2 частки такого майна.
Позивачка просить поділити зазначене майно та:
- визнати за нею право власності на 1/2 частку зазначеної квартири;
- стягнути з відповідача компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля у розмірі 47320,60 грн.;
- виділити їй в натурі рухоме майно: умивальник „Мойдодир” вартістю 2000 грн., дзеркало для ванної кімнати вартістю 1000 грн., люстру вартістю 260 грн., стінку дитячу вартістю 4000 грн., диван дитячий вартістю 1800 грн., прихожу вартістю 1950 грн., холодильник вартістю 2280 грн. та пральну машину вартістю 1700 грн.
- відповідачу виділити на праві власності усе інше майно.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі вимоги за позовною заявою та фактичні обставини на яких вони ґрунтуються. ОСОБА_2 пояснила суду, що фактичні шлюбні відносини з відповідачем вона підтримувала до січня 2009 року. Самі поділити майно з відповідачем вони не можуть. Спільне рухоме майно, що є предметом позову, знаходиться в квартирі АДРЕСА_1;
Відповідач ОСОБА_4 в суді підтвердив той факт, що квартира та автомобіль були придбані ним в період перебування у шлюбі з позивачкою та підтримання з нею фактичних шлюбних відносин. Разом з тим, гроші на зазначені квартиру та машину давав йому його батько і позивачка до них відношення не має. Позовні вимоги в частині запропонованого позивачкою варіанту поділу рухомого майна визнав в повному обсязі. Пояснив, що він підтверджує той факт, що перелічене майно було придбано сторонами в період шлюбу і за спільні кошти, згоден з зазначеною позивачкою вартістю такого майна та згоден з тим, щоб рухоме майно було розділене між ними саме так, як просить позивачка. Підтвердив, що перелічене рухоме майно на цей час знаходиться в його квартирі. На пропозицію суду внести на депозит суду половину вартості автомобіля для можливої компенсації позивачці її частки у праві власності на автомобіль у разі прийняття судом такого рішення, відповів відмовою.
На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
Згідно копії свідоцтва про шлюб (а.с. 11), 04.08.2007 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Зазначений шлюб було розірвано рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька 23.06.2010 року (а.с. 32). Рішення набрало законної сили.
Сторонами визнаний той факт, що до січня 2009 року вони підтримували фактичні шлюбні відносини.
Згідно копії договору купівлі - продажу (а.с. 6-7), 19.12.2007 року відповідач ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу придбав квартиру АДРЕСА_1. Право власності на квартиру було зареєстроване за відповідачем в БТІ 25.12.2007 року, що підтверджується копією відповідного витягу (а.с. 8).
На підставі оцінених в сукупності копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 18) та довідки ВРЕР ДАІ (а.с. 65), судом встановлено, що за довідкою - рахунком від 09.06.2008 року ОСОБА_4 придбав автомобіль „MIТSUBISHI LANCER”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3. Право власності на автомобіль за відповідачем зареєстроване у ВРЕР 10.06.2008 року, автомобілю НОМЕР_2.
Сторонами визнаний той факт, що в період з 04.08.2007 року по січень 2009 року ними за спільні кошти були придбані умивальник „Мойдодир” вартістю 2000 грн., дзеркало для ванної кімнати вартістю 1000 грн., люстра вартістю 260 грн., стінка дитяча вартістю 4000 грн., диван дитячий вартістю 1800 грн., прихожа вартістю 1950 грн., холодильник вартістю 2280 грн., пральна машина вартістю 1700 грн., комп'ютер в зборі (монітор, системний блок) вартістю 4845 грн., плазмовий телевізор вартістю 6000 грн., стенд (під телевізор) вартістю 1060 грн. та домашній кінотеатр вартістю 2400 грн.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За наведених обставин, на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України, оскільки перелічене майно придбане сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі та підтримання фактичних шлюбних відносин, воно є спільною сумісною власністю сторін.
Посилання позивача на те, що квартира та автомобіль не є спільним майном, оскільки гроші на їх придбання саме для нього давав його батько, не приймається судом до уваги.
Згідно ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто
Відповідачем не надано доказів на підтвердження жодної з визначених ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України підстав, за яких майно може бути визнане його особистою приватною власністю. Таким чином, відповідачем на порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК УКраїни не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу свої заперечень проти позовних вимог.
Згідно ст. 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Виходячи з визначеної ст. 70 Сімейного кодексу України рівності часток подружжя у спільному майні, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, грунтуються на законі, відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача половини вартості автомобіля, суд виходить з того, що на час розгляду справи в суді сторони не домовилися про порядок виплати позивачці компенсації її частки у спільному атомобілі, відповідач грошову суму на депозитний рахунок суду не вніс і за наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації задоволенню не підлягають.
Виходячи з вище зазначеної рівності часток подружжя у спільному майні, достатнім для захисту прав позивачки в межах заявлених позовних вимог буде визнання права власності на 1/2 частку автомобіля.
Вирішуючи заялені вимоги щодо поділу рухомого майна, суд виходить з того, що сторони домовилися щодо порядку розподілу такого майна, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 69 та ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України. Запропонований сторонами порядок поділу рухомого майна не супуречить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, відповідає розумному балансу інтересів сторін. За наведених обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з того, що за позивачкою підлягає визнанню право власності:
- на 1/2 частку квартири, вартість якої згідно інвентаризаційної оцінки (а.с. 6-7) складає 33039 гривень;
- на 1/2 частку автомобіля, вартість якого згідно звіту авто товарознавчого дослідження (а.с. 52-58) складає 94641,21 гривень;
- на рухоме майно загальною вартістю 14990 гривень;
Таким чином, загальна вартість майна, право власності на яке визнається за позивачкою становить 78830,10 гривень.
Виходячи з вказаної вартості майна, до сплати підлягає судовий збір у розмірі 788,30 гривень, з яких позивачкою при поданні позову до суду сплачені 712,50 гривень.
Недоплачена сума судового збору у розмірі 65,80 гривень підлягає стягненню до доходу держави з відповідача.
З відповідача на користь позивачки підлягають стягненню в повному обсязі понесені останньою судові витрати з оплати судового збору у розмірі 712,50 гривень та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, а загалом 832,50 гривень.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, право власності на:
- 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2;
- 1/2 автомобіля „MIТSUBISHI LANCER”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1;
Спільне рухоме майно, набуте сторонами в період шлюбу, поділити в натурі та присудити ОСОБА_2 такі що знаходяться за адресою АДРЕСА_2: умивальник „Мойдодир” вартістю 2000 грн., дзеркало для ванної кімнати вартістю 1000 грн., люстру вартістю 260 грн., стінку дитячу вартістю 4000 грн., диван дитячий вартістю 1800 грн., прихожу вартістю 1950 грн., холодильник вартістю 2280 грн. та пральну машину вартістю 1700 грн.
Решту спільного рухомого майна, яке набуте сторонами в період шлюбу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, залишити у власності ОСОБА_4.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у загальному розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 65 (шістдесят п'ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий: