Справа № 2-3018/10
іменем України
24 листопада 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Семенець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та виселення з квартири,
Згідно позову, позивачка ОСОБА_1 19.06.2008 року придбала у брата відповідача ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 9 договору, продавець зобов'язався після укладення договору у термін до 19.07.2008 року звільнити житлове приміщення для безперешкодного користування. Однак свого зобов'язання продавець не виконав, оскільки в квартирі продовжує проживати його брат ОСОБА_2. Останній займає всю площу квартири. Самовільне користування відповідачем житлового приміщення створює перешкоди позивачці як власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном.
Позивачка просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою та виселити його з квартири без надання іншого житла.
Позивачка ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Представник позивача ОСОБА_4 надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути за відсутності позивачки та її представника.
Належним чином в порядку ч.ч. 5, 6 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України та завчасно сповіщений про час та місце слухання справи відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
За ухвалою суду справа повторно розглянута в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.
На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини;
Згідно копії договору купівлі - продажу квартири (а.с. 4), позивачка ОСОБА_1 19.06.2008 року за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу придбала у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.
Право власності на квартиру було зареєстроване за позивачкою в БТІ 03.07.2008 року, що підтверджується копією відповідного витягу (а.с. 6).
Згідно довідки адресного столу (а.с. 9), відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за зазначеною адресою у якості брата власника квартири та залишився зареєстрованим у ній і після продажу квартири.
Вирішуючи питання щодо норм законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд виходить з того, що відповідач не є ні членом сім'ї, ні колишнім членом сім'ї позивачки, договір найму квартири між сторонами не укладався, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, а саме:
Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, позивачка як власник квартири згідно ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 383 ЦК України має право володіти, користуватися та розпоряджатися квратирою на власний розсуд, використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Таке право позивачки згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним і вона не може бути протиправно його позбавлена.
Відповідач, як зазначено вище, не є ні членом сім'ї, ні колишнім членом сім'ї позивачки, договір найму квартири між сторонами не укладався. Відповідачу достовірно відомо про вимоги позивачки щодо його виселення з квартири, оскільки відповідач ще в 2008 році отримав копію позовної заяви ОСОБА_1, однак він квартиру не звільняє, чим порушує права позивачки як власника.
Суд враховує, що відповідачем оспорюється правомірність набуття позивачкою права власності на квартиру. Так, відповідач починаючи з 2008 року двічі звертався до суду з позовними вимогами про визнання недійсними правочинів, за якими позивачка в набула право власності на квартиру. Обидва разі позовні вимоги були залишені без розгляду у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 до суду (а.с. 162, 193), що свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами та намагання через подання таких позовних заяв не вирішити спір щодо дійсності правочинів, а затягнути вирішення питання про його виселення.
На час розгляду справи в суді відсутні чинні провадження, за якими б ОСОБА_2 оспорював правомірність набуття позивачкою права власності на квартиру, і суд не вбачає процесуальних перешкод для вирішення позовних вимог ОСОБА_1
Таким чином права позивачки як власника порушені і вона згідно ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.
Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права - визнання відповідача таким що втратив право користування жилим приміщенням та виселення його з квартири, то такі вимоги охоплюються поняттям ?сунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном”, тобто грунтуються на законі, і будуть достатніми для повного захисту права позивачки шляхом примусового фізичного звільнення відповідачем квартири та його подальшого зняття з реєстраційного обліку.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
З відповідача на користь позивачки підлягають стягненню в повному обсязі судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8,50 гривень та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 7,50 гривень.
Керуючись ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України та ст.ст. 10, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та виселення з квартири - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та виселити його з зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16 (шістнадцять) гривень.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий :