16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сінані О.М.
Суддів Даніла Н.М.
М'ясоєдової Т.М.
При секретарі Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, третя особа - ОСОБА_6 про скасування наказу, покладання обов'язку, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2010 року,
У травні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, третя особа - ОСОБА_6 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, посилаючись на те, що вона наказом № 12-к від 28 квітня 2010 року незаконно була звільнена з роботи у зв'язку з закінченням строку строкової трудової угоди та виходом на роботу основного працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що при звільненні були порушені гарантії, встановлені ч.3 ст. 184 КЗпП України, оскільки вона має дитину до шести років, яка потребує домашнього догляду, та є одинокою матір'ю двох малолітніх дітей.
У серпні 2010 року ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ №12-к від 28 квітня 2010 року Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти про звільнення та покласти на відповідача обов'язок надати їй у Сімферопольському регіональному центру оцінювання якості освіти або на іншому підприємстві роботу, яку вона може виконувати у відповідності до освіти, стягнути середню заробітну плату за три місяця у сумі 6 177 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 серпня 2010 року позовні вимоги в частині поновлення на роботі на посадах провідного спеціалісту у відділі логістики та спеціаліста організаційно - технологічному відділу Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти, стягнення за час вимушеного прогулу середньомісячної заробітної плати залишені без розгляду.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 надіслала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачки не порушено і захисту, на підставі норм КЗпП України, не підлягає.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і вимогам закону.
Відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України закінчення строку, на який укладався трудовий договір, є підставою для його припинення, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Згідно з ч.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Судом встановлено, що наказом директора Сімферопольського регіонального центру оцінювання якості освіти № 5-к від 18 січня 2010 року ОСОБА_5 прийнято на посаду методиста методичного відділу за строковою трудовою угодою на період знаходження основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення віку, а наказом №12-к від 28 квітня 2010 року ОСОБА_5 звільнено з зазначеної посади, у зв'язку з закінченням строку трудової угоди та виходом основного працівника ОСОБА_7, яка знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд першої інстанції перевіряв чи додержано відповідачем під час розірвання трудового договору з ОСОБА_5 порядок звільнення, і встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю ним не допущено.
Доводи апелянта про те, що були порушені гарантії щодо її обов'язкового працевлаштування після закінчення строку трудового договору, оскільки вона є жінкою, що має дитину у віці до шести років, яка потребує домашнього догляду, та є одинокою матір'ю дітей у віці до 14 років, колегія суддів не приймає, оскільки вони суперечать вимогам закону.
Відповідно до положень пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
ОСОБА_5 дійсно має трьох дітей, в тому числі 1998 року та 2006 року народження. Однак, у свідоцтвах про народження батьком дітей записано ОСОБА_8, який надає допомогу позивачці на їх утримання.
З огляду на наведене, ОСОБА_5 не можна вважати такою, що має статус одинокої матері.
Належних доказів тому, що донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, потребує домашнього догляду, позивачкою усупереч вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.11 ЦПК України, не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не має.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: