16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сінані О.М.
Суддів Даніла Н.М.
М'ясоєдової Т.М.
При секретарі Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Ялтинської міської ради, виконкому Ялтинської міської ради, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року,
У червні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Ялтинської міської ради, виконкому Ялтинської міської ради, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації, мотивуючи тим, що 03 жовтня 2000 року між Ялтинською міською радою та ОСОБА_6 був укладений договір оренди 1/3 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 49 років. Зазначений договір не відповідає вимогам закону, оскільки суперечить вимогам ст.19 ЗК України 1991 року: ОСОБА_6 не надавався дозвіл на складання проекту відводу по передачі в оренду земельної ділянки.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 25 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 8 червня 1999 року рішенням Ялтинської міської ради сторонам була надана у сумісне часткове постійне користування земельна ділянка розміром 0,0667 га для обслуговування жилого будинку( без встановлення внутрішніх меж) та строком на 15 років земельна ділянка розміром 0,0076 га для ведення садівництва.
Рішенням Ялтинської міської ради № 38 від 29 березня 2000 року зазначене рішення в частині передачі земельної ділянки в користування ОСОБА_6 скасовано, оскільки вона є громадянкою Росії, та передано їй по 1/3 частки обох земельних ділянок в користування строком на 49 років з укладанням договору оренди.
3 жовтня 2000 року між Ялтинською міською радою та ОСОБА_6 укладено договір оренди 1/3 частини земельної ділянки на строк 49 років від загальної площі земельної ділянки 0,0743 га за адресою: АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчений державним нотаріусом Ялтинської міської нотаріальної контори, реєстр № 3-2226.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на невідповідність договору оренди вимогам ст.19 ЗК України 1991 року, оскільки надання ОСОБА_6 у користування земельної ділянки здійснено без надання дозволу місцевого органу державної влади на складання проекту відводу, про що йому стало відомо у червні 2010 року.
З апеляційної скарги та пояснень апелянта у судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що про існування договору оренду їм стало відомо при розгляді інших цивільних справ, які розглядуються у судах з 2000 року, однак тільки у 2010 року вони дізналися про невідповідність зазначеного договору вимогам закону, а тому вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з 2000 року між сторонами існує спір щодо розділу переданої у сумісне часткове користування земельної ділянки, в тому числі з 2005 року у провадженні Ялтинського міського суду знаходиться позов ОСОБА_6 про виділ їй у натурі належної частини земельної ділянки.
Доводи апелянта про те, що про наявність підстав для оскарження зазначеного договору оренди їм стало відомо лише у червні 2010 року правового значення не мають.
Суд першої інстанції перевіряв, чи мало місце порушення порядку надання ОСОБА_6 частини земельної ділянки у користування на умовах оренди, і встановив, що будь-яких порушень земельного законодавства не допущено.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому вони не можуть бути прийняті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати з цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: