Справа: № 2а-39/10 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко А.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
"10" листопада 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2, якій діє від імені позивача ОСОБА_3 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 18 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області та державного інспектора праці Сивка Валентина Валентиновича про визнання дій протиправними та визнання незаконною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати дії державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області Сивка В.В. неправомірними; визнати незаконною та скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень за порушення вимог ст. 188-6 КУпАП.
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 18 січня 2010 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2009 року до прокуратури Малинського району надійшла колективна заява працюючих та звільнених працівників TOB «Малинська промислово-фінансова компанія»в якій вони просили притягнути до відповідальності керівника TOB «Малинська промислово-фінансова компанія»і філії СД TOB «Малинська промислово-фінансова компанія»та АТЗТ «Радомишльський машинобудівний завод»ОСОБА_3 за невиплату заробітної плати.
На підставі цієї заяви 08 квітня 2009 року Територіальній державній інспекції праці у Житомирській області було направлено вимогу прокуратури Малинського району про проведення відповідної перевірки. Перевірку додержання вимог законодавства про працю проводив державний інспектор праці Сивко В.В.
Однак, при проведенні перевірки 18 травня 2009 року ОСОБА_3, як керівник філії СД TOB «Малинська промислово-фінансова компанія»та АТЗТ «Радомишльський машинобудівний завод»відмовився надати інспектору необхідні документи, про що було відображено в акті перевірки та винесено припис.
Цього ж дня за створення перешкод у проведенні перевірки відносно ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 прийшов до висновку, що Інспектор праці Сивко В.В. дотримався порядку накладення адміністративного стягнення, а тому його дії є правомірними, а винесення постанова законною і обґрунтованою. У зв'язку з цим суд відмовив позивачу у задоволенні позову за безпідставністю.
З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення»(із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Відповідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній акт поведінки особи, його направленість, наслідки та ознаки, які характеризують самого правопорушника та його психічне відношення до здійсненого. Згідно до цього, ознаки правопорушення об'єднують чотири групи, які характеризують об'єкт адміністративного проступку, об'єктивну сторону проступку, суб'єкт адміністративного проступку, суб'єктивну сторону проступку. Всі вказані елементи складу адміністративного проступку є нерозривною єдністю. Наявність цих елементів обов'язково для кваліфікації конкретної дії, як адміністративного проступку. Якщо хоч би один з них відсутній або не відповідає тим властивостям, які передбачені відповідною статтею особливої частини КУпАП, то вказане діяння не є адміністративною провиною.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи та вирішуючи матеріали щодо додержання законодавства про працю відносно ОСОБА_3 інспектору праці Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області Сивка В.В. необхідно було встановити наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони. Також необхідно враховувати, що обов'язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.
3 цією метою суд першої інстанції повинен був перевірити законність та обґрунтованість складення протоколу, постанови та досліджувати, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.
Однак постанова № 06-28-013/0634-0040 Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області від 18 травня 2009 року про накладення штрафу на ОСОБА_3, як генерального директора філії СД ТОВ «Малинська промислово-фінансова компанія»та АТЗТ «Радомишльський машзавод», винесена інспектором Сивко В.В., не відповідає вимогам закону оскільки філія СД ТОВ «Малинська промислово-фінансова компанія»та АТЗТ «Радомишльський машзавод»є різними юридичними особами, через що не правомірні притягнення позивача до адміністративної відповідальності однією постановою за вчинення правопорушень, які відбулися в двох підприємствах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин постанова місцевого суду щодо ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП підлягає скасуванню, а адміністративна справа закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
Суд першої інстанції не дослідив об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності та не дав їм належну оцінку, чим допустив порушення вимог ст. 251 - 252 КУпАП, а також ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови, і передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому дії особи, яка склала постанову слід визнати неправомірними, а постанову про адміністративне правопорушення такою, що підлягає скасуванню, та провадження по справі закрити.
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Постанову Малинського районного суду Житомирської області від 18 січня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області Сивка Валентина Валентиновича від 18 травня 2009 року № 06-28-013/0634-0040 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП закрити.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик