Справа: № 2а-8910/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"16" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
суддів:
при секретарі:
за участю:Федорової Г.Г.,
Вівдиченко Т.Р., Сауляка Ю.В.,
Скирді Б.К.,
представників позивача -Щербакова О.В.,
-Сметанської Ю.О.,
представника відповідача -Лісняка Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами -Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами -Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови від 19.05.2010 року № 302-ДМ та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами -Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»(далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі -відповідач), яким просило скасувати постанову відповідача № 302-ДМ від 19.05.2010 року про накладання санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та зупинити провадження у справі до моменту повної ліквідації АКБ «Трансбанк».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неможливість усунути порушення на момент видання Розпорядження № 787-ДМ від 30.09.2009 року у зв'язку з неможливістю використання коштів на депозитному рахунку в АКБ «Трансбанк»через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також на те, що від подач міг самостійно прдовжити термін розпорядження № 787-ДМ або зупинити провадження у справі в зв'язку із із перебування на розгляді те, що виконати вимоги розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери неможливо з об'єктивних причин, а відповідач, володіючи офіційною інформацією стосовно такої обставини, міг самостійно продовжити термін виконання вимог розпорядження або зупинити провадження у справі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами -Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегією суддів встановлено, що уповноваженою особою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у відношенні позивача було винесено розпорядження № 787-ДМ від 30.09.2009 року про усунення порушень законодавства про цінні папери, відповідно до якого, позивач повинен був у термін до 01.04.2010 року усунути порушення вимог п. 4. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та підпункту 1 пункту 3.1 розділу ІІІ Положення про вимоги до осіб, що здійснюють професійну діяльність з управління активами недержавних пенсійних фондів щодо складу та структури зазначених активів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.12.2003 року № 560 (далі -Положення про вимоги), в частині розміщення на банківських депозитних рахунках більше ніж 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів ВПФ «Дельта», при цьому в зобов'язаннях одного банку розміщено більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів фонду та в термін до 02.04.2010 року письмово проінформувати уповноважену особу Комісії про виконання цього розпряження шляхом надання розрахунку вартості активів ВПФ «Дельта»(Додаток 1 до Положення про порядок визначення чистої вартості активів недержавного пенсійного фонду (відкритого, корпоративного, професійного), затвердженого рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.08.2004 року № 339, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2005 року за № 96/10376 (далі -Положення про порядок).
Листом від 02.04.2010 року № 150 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 31.03.2010 року структура активів ВПФ «Дельта»відповідає вимогам Закону № 1057-IV та Положенню про вимоги, окрім активу розміщеного у вигляді депозиту в АКБ «Трансбанк»в розмірі 59 000,00 грн., що становить 18,07 відсотків у загальній балансовій вартості активів при нормативному значенні не більше 10 відсотків з посиланням на те, що усунути це порушення немає можливості у зв'язку з тим, що з 02.03.2009 року на АКБ «Трансбанк»накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а з 01.03.2010 року розпочато процедуру ліквідації, просив не вживати до нього заходів впливу та продовжити строк усунення порушення на один рік. До листа позивачем було подано копію Депозитного договору № 20/56/07 від 20.08.2007 року із копією виписки по рахунках в АКБ «Трансбанк»та довідку про склад, структуру та вартість активів Відкритого пенсійного фонду «Дельта»за станом на 31.03.2010 року, відповідно до якої на банківському депозитному рахунку у АКБ «Трансбанк»розміщено 18,07 відсотків загальної балансової вартості активів пенсійного фонду.
Листом від 09.04.2010 року № 13103/5408 відповідач відмовив в задоволенні клопотання про продовження терміну виконання розпорядження з посиланням на те, що всупереч п. 6 розділу XIV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2007 року № 2272, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 12.02.2008 року № 120/14811 (далі - Правила), клопотання було подано після спливу терміну виконання розпорядження про усунення порушень. Відповідач також повідомив позивача про те, що оцінка активів недержавних пенсійних фондів здійснюється відповідно до вимог Положення.
Враховуючи достатність даних, які вказували на наявність правопорушень, що не були усунуті позивачем, уповноваженою особою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 21.04.2010 року у відношенні ТОВ «Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»було порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів та запрошено керівника або повноважного представника з'явитись на підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів та надання письмових пояснень.
28 квітня 2010 року уповноваженою особою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку було складено акт № 107-ДМ про правопорушення на ринку цінних паперів, з якого вбачається, що станом на 31.03.2010 рік на банківському депозитному рахунку у АКБ «Трансбанк»розміщено 18,07 відсотків загальної вартості активів ВПФ «Дельта»та на банківських депозитних рахунках розміщено 37,98 відсотків загальної вартості активів ВПФ «Дельта».
Постановою Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку № 302-ДМ від 19.05.2010 року за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами -Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»було застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 302-ДМ від 19.05.2010 року про накладення санкції за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, прийнята в межах наданих Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку повноважень та не порушує вимог діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні, регулюються Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР (далі -Закон № 448/96-ВР).
Положенням ч. 4 ст. 5 Закону № 448/96-ВР передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Стаття 7 Закону № 448/96-ВР визначає основні завдання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед яких зокрема є: захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
Відповідно до положень статті 8 Закону № 448/96-ВР, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право:
- здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам;
- проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій;
- надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства;
- надсилати матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції комісії не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення;
- накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (далі -Закон № 3480-IV) регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 3480-IV, учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.
Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Статтею 18 Закону № 3480-IV передбачено, що діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів та регулюється спеціальним законодавством.
Ліцензійні умови, у тому числі вимоги до розміру статутного і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, кваліфікаційні вимоги до фахівців професійного учасника фондового ринку, необхідні умови договорів, які укладаються під час провадження професійної діяльності на фондовому ринку, інші вимоги та показники, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку, встановлюються цим Законом, іншими законами України, що регулюють провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ст. 27 Закону № 3480-IV).
Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 року № 1057-IV (далі - Закон № 1057-IV), визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 1057-IV, управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися компанією з управління активами та професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.
Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути компанія з управління активами (ч. 1 ст. 21 Закону № 1057-IV ).
У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 49 Закону № 1057-IV особа, що здійснює управління активами пенсійного фонду, під час провадження нею такої діяльності не має права тримати на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах банків більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів пенсійного фонду, при цьому не більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів в зобов'язаннях одного банку.
Відповідні положення Закону № 1057-IV фактично дублюються підпунктом 1 п. 3.1 розділу 3 Положення про порядок, яким передбачено, що особа під час провадження нею діяльності з управління активами пенсійних фондів зобов'язана дотримуватись загальних обмежень щодо структури активів пенсійного фонду та не має права тримати на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах банків більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів пенсійного фонду, при цьому не більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів в зобов'язаннях одного банку.
Особа, що здійснює управління активами пенсійного фонду, несе відповідальність за порушення вимог цього Положення згідно з чинним законодавством (розділ 5 Положення).
Тому посилання позивача на неможливість усунення порушення в частині структури активу розміщеного у вигляді депозиту в АКБ «Трансбанк»в розмірі 59 000,00 грн., що становить 18,07 відсотків у загальній балансовій вартості активів при нормативному значенні не більше 10 відсотків у зв'язку з тим, що з 02.03.2009 року на АКБ «Трансбанк»накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а з 01.03.2010 року розпочато процедуру ліквідації, не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки зазначена обставина не спростовує сам факт порушення, а лише унеможливлює його усунення. Позивач здійснює діяльність з управління активами пенсійного фонду і він повинен дотримуватись законодавчих обмежень щодо структури активів пенсійного фонду, які були встановлені до моменту укладення депозитного договору та прийняття відповідної постанови Національним Банком України і невиконання зазначених вимог є правопорушенням, що тягне за собою відповідальність.
Статтею 67 Закону № 1057-IV передбачено, що держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами.
Державний нагляд та контроль за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень та в порядку, передбачених законодавством.
Рішення органів, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, прийняті відповідно до компетенції цих органів, є обов'язковими для виконання пенсійними фондами, адміністраторами, особами, що здійснюють управління активами, зберігачами, страховими організаціями, банківськими установами, що відкривають пенсійні депозитні рахунки. Дії зазначених органів можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом, у тому числі в судовому порядку.
Розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 787-ДМ від 30.09.2009 року про усунення порушень законодавства про цінні папери позивачем не оскаржувалось.
Порушення в частині розміщення на банківських депозитних рахунках банку АКБ «Трансбанк»більше як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів фонду на момент прийняття спірної постанови позивачем усунуто не було.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 448/96-ВР, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи матеріали даної справи, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 302-ДМ від 19.05.2010 року про накладення на ТОВ «Компанія з управління активами -Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»штрафу за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. прийнята в порядку та спосіб, визначений законодавством України, в тому числі з дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», оскільки позивачем при здійсненні управління активами ВПФ «Дельта»були порушені вимоги п. 4. ч. 1 ст. 49 Закону № 1057-IV та підпункту п. 3.1 Положення про вимоги до осіб, в частині розміщення на банківських депозитних рахунках банку АКБ «Трансбанк»більше як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів фонду. Доводи позивача відносно необхідності зупинення провадження у справі у зв'язку з Постановою Національного Банку № 101 від 01 березня 2010 року на підставі п. 4 розділу III Правил не беруться судом до уваги, оскільки процедура ліквідації АКБ «Трансбанк»не є справою в розумінні п. 4 розділу III Правил і не має значення для вирішення справи про правопорушення на ринку цінних паперів з урахуванням вищевикладеного.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами -Адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя:
Г.Г. Федорова
Т.Р. Вівдиченко
Ю.В. Сауляк
Повний текст ухвали складено та підписано -22.11.10 р.