22 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Ісаєва Г.А.
Суддів Підлісної І.А.,
Белинчук Т.Г.
При секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Євпаторійського ГО ГУ МВС України в АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - Відділ державної реєстрації фізичних осіб Євпаторійського ГО ГУ МВС України в АР Крим, про вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 26.08.2010 року,
5.03.2010 року ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_6, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації місця проживання за цією адресою.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_6 з 26.03.2004 року зареєстрований в АДРЕСА_1 яка належить на праві власності позивачу, але з дня реєстрації ніколи не проживав в зазначеній квартирі. З травня 2007 року шлюбні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинені, у відповідача появилася інша сім'я, з якою він проживає у АДРЕСА_2 Оскільки більше року відповідач без поважних причин не проживає в спірній квартирі, він втратив право користування нею відповідно до положень ст. 405 ЦК України.
3.06.2010 року ОСОБА_6 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про вселення в квартиру. Вказав, що його речі знаходяться в АДРЕСА_1 але відповідачка вигнала його з квартири та перешкоджає проживанню в ній. З приводу неправомірних дій позивачки неодноразово звертався в правоохоронні органи (а.с. 62).
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 26 серпня 2010 року в задоволенні позовний вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Євпаторійського ГО ГУ МВС України в АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації відмовлено. Зустрічна позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа Відділ державної реєстрації фізичних осіб Євпаторійського ГО ГУ МВД України в АР Крим, Прокуратура м.Євпаторії, про вселення в житло задоволена. Вселено ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1 Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесені ним судові витрати в сумі 45.50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позов про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Вказує, що суд не дав належної оцінки тому факту, що відповідач не проживав в спірній квартирі з моменту реєстрації з 2004 року та на час звернення до правоохоронних органів з вимогами про вселення в 2009 році вже втратив право користування житлом. Суд також не врахував, що ОСОБА_6 має інше житлове приміщення.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що протягом річного строку до часу пред'явлення позову до суду, ОСОБА_6 чинилися перешкоди в проживанні в квартирі, що повинно враховуватися в якості поважної причини його відсутності в спірному житлі.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 9.09.1983 року по 6.05.2009 року ( а.с. 10,11).
ОСОБА_5 є власницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20.02.2004 року (а.с. 6-7).
ОСОБА_6 зареєстрований в зазначеній квартирі з 26.03.2004 року, ОСОБА_5 з 8.01.2009 року ( а.с. 12).
З 4.03.2008 року на розгляді в різних судових інстанціях знаходився позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 удаваним та визнання права власності на 1\2 частку квартири.
Рішенням Євпаторійського міського суду м. Євпаторія від 11.09.2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 7.12.2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 27.04.2010 року, в позові ОСОБА_6 було відмовлено. (а.с. 17,18, 92).
Ухвалою Апеляційного суду АРК від 7.12.2009 року встановлено той факт, що після оформлення в 2004 році договору дарування квартири АДРЕСА_1, сторони мали постійне місце проживання в м. Дніпропетровську.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розділ спільного майна подружжя, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні і вселенні задоволені. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3 Усунено перешкоди ОСОБА_6 в користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом його вселення до зазначеної квартири. Зобов'язано ОСОБА_5 в подальшому не чинити ОСОБА_6 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 ( а.с. 14-16)
Рішення суду набрало законної сили.
За змістом цього рішення в листопаді 2001 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, який мотивував тим, що з моменту придбання 16.08.2002 року трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3, він та ОСОБА_5 разом проживали в ній. Однак в червні 2007 року ОСОБА_5 під час його відсутності змінила замки та перешкоджає проживати в квартирі. ОСОБА_6 просив його вселити в зазначене житло.
Зазначеним рішенням суду встановлено той факт, що сторони, тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали разом в АДРЕСА_3 з моменту її придбання і до червня 2007 року, коли ОСОБА_5 змінила замки та почала перешкоджати в проживанні в даній квартирі.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Позивачка стверджує, що ОСОБА_6 не проживав в спірній квартирі з дня реєстрації в ній.
Цей факт підтверджено, у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, судовими рішеннями по іншим цивільним справам, які набрали законної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2009, ухвалою Апеляційного суду АРК від 7.12.2009 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 з 2004 року до червня 2007 року в квартирі АДРЕСА_3; судовим рішенням від 26.10.2009 року, постановленим за позовом ОСОБА_6, йому усунено перешкоди у користуванні цією квартирою та він вселений до неї як в місто постійного проживання.
ОСОБА_6 не надав доказів того, що з 27.03.2004 протягом одного року, він не проживав в квартирі у м. Євпаторії з поважних причин.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 підтвердив, що в спірному приміщенні він дійсно ніколи не проживав, але при цьому він посилається на те, що і ОСОБА_5 теж в цій квартирі не проживала.
Колегія суддів вважає, що факт не проживання в квартирі ОСОБА_5 правового значення не має, оскільки вона є власницею житла.
Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Євпаторійського МВ ГУ МВС про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.09.2009 року підтверджено, що 17.08.2009 року ОСОБА_6 звертався з заявою з приводу неправомірних дій ОСОБА_5, яка не впускала його в квартиру АДРЕСА_3 ( а.с. 46).
Але, при цьому суд не врахував, що такі дії відбулися за межами строку, який встановлено ст. 405 ЦК України, та не дав оцінки тому факту, що відповідачка в 2009 року обґрунтовано заперечувала проти вселення ОСОБА_6 у спірне приміщення, оскільки на той час він був відсутнім в квартирі понад один рік і відповідно до положень ст. 405 ЦК втратив право користування житлом.
На думку колегії суддів, помилковим також є судження суду першої інстанції про наявність підстав для збереження за ОСОБА_6 права користування квартирою в м. Євпаторії, так як з 2008 року останній в судовому порядку доказував наявність в нього права власності на це майно.
Колегія суддів вважає, що захист в судовому порядку майнових прав на нерухоме майно не виключав можливості реалізації житлових прав, тобто проживання в цій квартирі.
Таким чином, ОСОБА_6 втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки більше року в ній не проживав без поважних причин.
Оскільки власник квартири може вимагати усунення будь - яких порушень його права власності, хоча б ці порушення й не були поєднані з позбавленням володіння, підлягає також задоволенню позов ОСОБА_5 про зняття ОСОБА_6 з реєстрації в спірній квартирі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права і на підставі п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 26.08.2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. Зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Євпаторійського ГО ГУ МВС України в АР Крим зняти ОСОБА_6 з реєстрації за зазначеною адресою.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про вселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді