Справа: № 2а-7309/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді -Бараненка І.І.,
суддів: Борисюк Л.П.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання -Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року в адміністративній справі № 2а-7309/10/0670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант»до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2010 року ТОВ «Авант»звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість», просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ № 0000281601/1 від 03.09.2010р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12704 грн. та штрафних санкцій в розмірі 635 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невиконання своїх зобов'язань перед державою недобросовісних платників податку на додану вартість не може тягнути за собою негативних наслідків для добросовісних платників такого податку, які виконали всі умови договору.
В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що оскільки контрагентом позивача не декларувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість, позивач не має права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з таким контрагентом.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за результатом проведеної відповідачем камеральної (невиїзної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість позивача за березень 2010 року складено акт, в якому відображено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5, 7.2.3,7.2.4 п.7.4, 7.2 ст.7 Закону України» Про податок на додану вартість», що привело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в березні 2010 року в сумі 33391 грн.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000281601/1 від 03.09.2010р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12704 грн. та штрафних санкцій в розмірі 635 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість з таких підстав.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
Як встановлено судом першої інстанції позивач в повному обсязі сплатив на користь ПП ОСОБА_1 вартість придбаної продукції, в тому числі суму податку на додану вартість -13427,67 грн., що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями.
Судом першої інстанції також встановлено, що господарські операції позивача з ПП ОСОБА_1 мали реальний характер.
Посилання апелянта на те, що через відсутність факту включення вищезазначеної суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань ПП ОСОБА_1 у товариства не виникло права на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту не заслуговують на увагу з тих підстав, що суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».
Податковий орган не може нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки це не передбачено чинним законодавством, як і не передбачено обов'язок покупця підтверджувати факт отримання та внесення продавцем до бюджету суми податку на додану вартість.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року в адміністративній справі №2а-7309/10/0670 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга д?о Вищого адміністративного с?уду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Повний текст даного судового рішення складено 23 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Борисюк
__________________ В.Ключкович
ДАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 23 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ