08 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Ісаєва Г.А.
Суддів Підлісної І.А.,
Белинчук Т.Г.
При секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Національного центру Управління та випробувань космічних засобів до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою представника Національного центру Управління та випробувань космічних засобів Бакумова Антона Юрійовича на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 07 липня 2010 року,
06.05.2010 року Національний центр управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ), уточнивши свої позовні вимоги під час розгляду справи, звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 у відшкодування шкоди в порядку регресу 18247,37 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у березні 2007 року з вини ОСОБА_5 сталася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль, який належить ОСОБА_7 Останньому за рішення Апеляційного суду АР Крим від 11 листопада 2009 року позивачем було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду, вчинену при ДТП, а також судові витрати. Позивач вважає, що зазначені суми підлягають стягненню з відповідача в порядку регресу відповідно до вимог ст.1191 ЦК України.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 07 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник НЦУВКЗ просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують трудові правовідносини і вимоги позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі ст. 1191 ЦК України не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом правильно встановлено, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 11 листопада 2009 року позов ОСОБА_7 до НЦУВКЗ, третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнено з НЦУВКЗ на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 16000грн., моральну шкоду в сумі 500 грн., судові витрати за проведення авто - технічної експертизи в сумі 1555,87 грн., судовий збір в сумі 34 грн. і 117,50 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 20 грн. Судове рішення набрало законної сили(а.с.145,146).
Згідно з платіжними дорученнями № 76 від 16 лютого 2010 року, № 289 від 19 квітня 2010 року, № 288 від 19 квітня 2010 року позивач сплатив ВДВС Сакського МРЮУ на користь ОСОБА_7 18109,87 грн., виконавчий збір у сумі 20 грн., судовий збір в сумі 117,50 грн., тобто рішення суду, згідно постанови головного державного виконавця Євпаторіського міського управління ВДВС від 03.02.2010 року, виконано у повному обсязі (а.с.8, 10, 23).
Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З матеріалів справи вбачається, ДТП сталася за участю та з вини ОСОБА_8, який керував автомобілем під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Відповідно до запису у трудовій книжці він працював в НЦУВКЗ на посаді водія сектору експлуатації легкових автомобілів та автобусів (а.с.32,33).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_8 може нести матеріальну відповідальність на підставі положень Кодексу законів про працю України, оскільки межі відповідальності передбачені цивільним та трудовим законодавством різні.
Пленум Верховного суду України в пункті 8 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Враховуючи, що позивач наполягав на стягненні суми шкоди в повному обсязі з відповідача з підстав, передбачених цивільним законодавством, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Національного центру Управління та випробувань космічних засобів Бакумова Антона Юрійовича відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 07 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді