Справа №22-ц-25183/2010р. Головуючий в 1 інстанції Хотянова В.В.
Доповідач Берзіньш В.С.
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Шестакової Н.В.
Суддів: Берзіньш В.С.
Павловської І.Г.,
при секретарі Моногошевій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної, матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду АРК від 23 червня 2010 року,
Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 23.06.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 2562грн., 500грн. моральної шкоди та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, посилаючись на його незаконність та неогрунтованність, порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.1166 ЦК України, ст.213 ЦПК України.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх необгрунтованність.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 є власником 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 і проживає в цій квартирі. Відповідач ОСОБА_3 є власником квартира №31 цього ж будинку, яка розташована над квартирою позивачки. В серпні 2009 року відбулося затоплення квартири позивача водою із квартири відповідача ОСОБА_3. Зазначене підтверджено матеріалами справи, зокрема актом обстеження квартири від 03.12.2009р., поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними в суді першої інстанції.
Факт залиття квартири позивачки водою не заперечується і апелянтом.
Згідно з висновками спеціаліста, даними на виконання ухвали суду про призначення судової товарознавчої експертизи, розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири позивача водою, складає 2562грн.(а.с.22-44).
Доводи апелянта щодо відсутності його вини в затопленні квартири позивачки неспроможні, оскільки ст.1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, цією статтею передбачається вина заподіювача шкоди та обов'язок доказування відсутності вини покладається на нього.
Положеннями ст.ст.10,11,60 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона
2
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
По справі встановлено, що квартира позивачки була залита водою, яка надходила з квартири, розташованої зверху. Оспорюючи свою вину, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів цього, заяву про забезпечення доказів, зокрема призначення експертизи по справі в порядку, передбаченому ст.ст.133,134 ЦПК України, ОСОБА_3 суду не подавав.
Висновки суду в цій частині не суперечать положенням і ст.319 ЦК України, зокрема частинами 4 і 5 якої встановлено, що власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянта щодо невідповідності вимогам складеного та наданого суду в якості доказу по справі акту, оскільки акт є одним із видів письмових доказів та судом оцінений наряду з іншими зібраними по справі доказами і не суперечать їм. Доводи апелянта щодо неправдивості пояснень свідка ОСОБА_5 також не підтверджені належними і допустимими доказами.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Статтями 23, 1167ч.1 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди у разі пошкодження чи знищення майна.
Колегія погоджується з висновками суду про те, що позивачці спричинено моральну шкоду пошкодженням її майна, розмір якої визначено судом з урахуванням характеру та обсягу майнових втрат ОСОБА_2, глибини душевних страждань, а також виходячи з вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.303ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Спір судом розглянуто в межах заявлених вимог і на підставах наданих особами, які беруть участь у справі, доказів. Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновки суду, підстав для скасування чи зміни рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .
Рішення Алуштинського міського суду АРК від 23 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С.
Павловська І.Г.
Шестакова Н.В.