16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сінані О.М.
Суддів Даніла Н.М.
М'ясоєдової Т.М.
При секретарі Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, в частині отримання банківських послуг належної якості, інформації про послуги банку в частині нарахування відсотків на вклади, відшкодування моральної шкоди, спонукання для вчинення певних дій,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2010 року,
У травні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача в частині отримання банківських послуг належної якості, інформації про послуги банку в частині нарахування відсотків на вклади, відшкодування моральної шкоди, спонукання для вчинення певних дій.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2010 року позовну заяву ОСОБА_5 повернуто позивачці.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_5 надіслала до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про повернення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.109 ЦК України позови до юридичних осіб пред'являються за їх місцезнаходженням.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.
Згідно з ч.2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу з фізичною особою є публічним договором, характер якого визначається положенням ст. 633 ЦК України.
За цією нормою, та ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» фізична особа є споживачем послуг банку, зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Тому підсудність спорів, що виникають з цих правовідносин, визначається відповідно до п.5 ст. 110 ЦПК України, у тому числі за місцем проживання споживача або за місцем виконання договору.
Відповідно до п.2 роз'яснень Верховного Суду України, які містять у Постанові №5 від 12 квітня 1996 року, до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, в частині отримання банківських послуг належної якості, інформації про послуги банку в частині нарахування відсотків на вклади, відшкодування моральної шкоди, спонукання для вчинення певних дій, мотивуючи тим, що вона має заощадження на компенсаційних рахунках №91551035643 та №9155103075, які були розміщені у філії - Ізмаїльському відділенні №6708 ВАТ «Державний ощадний банк України».
Однак, відповідач не виплачує її відсотки та компенсаційну індексацію відповідно до індексу інфляції: виплати у розмірі 48 грн. за період з 01 жовтня 1996 року по 05 червня 2000 року; виплати у розмірі 50 грн. за період з 01 жовтня 1996 року по 17 травня 2002 року; виплати у розмірі 1000 грн. за період з 01 жовтня 1996 року по 29 січня 2008 року.
З огляду на наведене, враховуючи, що правовідносини з договорів про надання фінансово-кредитних послуг громадянам регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає, що право обирати суд, що буде розглядати справу, з кількох, яким згідно з правилами альтернативної підсудності вона підсудна, на підставі п.5 ст. 110 ЦПК України належить позивачеві.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що справа підсудна Залізничному районному суду м. Сімферополя АР Крим є обґрунтованими, а тому судова колегія дійшла висновку, що ухвалу суду належить скасувати і передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2010 року скасувати, передати питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, в частині отримання банківських послуг належної якості, інформації про послуги банку в частині нарахування відсотків на вклади, відшкодування моральної шкоди, спонукання для вчинення певних дій на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: