16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сінані О.М.
Суддів Даніла Н.М.
М'ясоєдової Т.М.
При секретарі Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на додаткове рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2010 року,
У серпні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 17 червня 2006 року кожна з них позичила ОСОБА_7 по 3000 доларів США, про що остання видала їм розписки та зобов'язувалась повернути борг в строк до 01 жовтня 2006 року, однак свої обов'язки повністю до теперішнього часу не виконала, повернувши їм тільки по 1500 доларів США. Просили стягнути суму боргу - по 7575 грн. кожній, що еквівалентно на 17 червня 2006 року 1500 доларам США, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за прострочку виконання грошового зобов'язання - всього по 18419,79 грн. і судові витрати.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 березня 2010 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики у розмірі 7575 грн., судовий збір - 184,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 грн., а всього - 7819,50 грн.; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики у розмірі 7575 грн., судовий збір у сумі 184,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 60 грн., а всього - 7819,50 грн.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 квітня 2010 року доповнено резолютивну частину рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 19 березня 2010 року: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 індекс інфляції у розмірі 9569,95 грн. та три відсотки річних у розмірі 1274,84 грн.; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 індекс інфляції у розмірі 9569,95 грн. та три відсотки річних у розмірі 1274,84 грн.
Не погодившись з зазначеним додатковим рішенням суду, ОСОБА_7 надіслала до суду апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
У пункті 20 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. У порядку, визначеному статтею 220 ЦПК, може бути ухвалено додаткове рішення й щодо заочного рішення.
З позовної заяви вбачається, що крім вимог про стягнення боргу, позивачами заявлялись вимоги про стягнення трьох відсотків річних та суми інфляції, надавались докази і давались пояснення.
Однак рішення суду стосовно цих вимог не ухвалено.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно виходив з наявності підстав для ухвалення додаткового рішення в частині позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних та суми інфляції.
При цьому, колегія суддів вважає доцільним зазначити, що посилання суду на застосування при прийнятті додаткового рішення на підставі пункту 4 ч.1 ст.220 ЦПК України є помилковим, в даному випадку слід керуватися пунктом 1 ч.1 ст.220 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував індекс інфляції.
З таким висновком суду не може погодитися колегія суддів, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом позики, індексації не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому вказана норма ЦК України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні.
Виходячи з наведеного, оскільки додаткове рішення суду в частині стягнення суми інфляції постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, то відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України в цій частині додаткове рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені в цій частині позову.
На підставі викладеного і керуючись статтями 304 п.1, 309 ч.1 п. 4, 313 п.1, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 квітня 2010 року скасувати в частині стягнення суми інфляції на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 9569, 65 грн. кожній та відмовити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у задоволені в цій частині позову.
В решті додаткове рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: