Справа: № 2-а-4572/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Драчук Т.О.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
"16" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Горяйнова А.М. та Мамчура Я.С.,
при секретарі Паскаль Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Українсько-грузинського товариства з обмеженою відповідальністю «Чарте»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Українсько-грузинського товариства з обмеженою відповідальністю «Чарте»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року позов задоволено, а саме: стягнуто з Українсько-грузинського товариства з обмеженою відповідальністю "Чарте" на користь Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно -господарські санкції в розмірі 5885 грн.71 коп., пеню в розмірі 345 грн. 15 коп.
Рішення суду обґрунтоване тим, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, зокрема, станом на момент подання позовної заяви та момент розгляду справи в суді, відповідачем не розраховано та відповідно не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не було з'ясовано всі обставини справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон)встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 2, 3 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків в загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, що доказів надання державній службі зайнятості інформації, про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у 2008 році, відповідачем не надано та відповідно матеріали справи не містять.
Як вбачається з листа Козятинського районного центру зайнятості №06-16/28 від 19.06.2009р., Українсько-грузинське товариство з обмеженою відповідальністю «Чарте»у 2008 році звіт за формою ЗПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів не подавало.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, станом на момент подання позовної заяви та момент розгляду справи в суді, відповідачем не розраховано та відповідно не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, що є підставою для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги що дана позовна заява подана після спливу шестимісячного терміну передбаченого ст. 250 ГК України не заслуговують на увагу, оскільки ч. 4 ст. 20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів»від 06.10.2005 року № 2960-IV передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Українсько-грузинського товариства з обмеженою відповідальністю «Чарте»-залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Н.В. Безименна
Судді: А.М. Горяйнов
Я.С. Мамчур