Справа: № 2-а-1032/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
"16" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.,
Бараненка І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі до товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський міський інформаційний центр -Телемережа»про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, -
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа» коштів, отриманих за нікчемною угодою з ПП «Слад»у розмірі 105148,60 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 17524,80 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 п.1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, 23.06.2008 ДПІ в м. Житомирі була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2008, про що складено акт № 3344 /23-1/30853721/0110.
Проведеною перевіркою контролюючим органом встановлено ведення податкового обліку ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа» з порушенням встановленого порядку, що призвело до порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством занижені податок на прибуток та ПДВ. Крім того, встановлено, що ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа» по операціям з ПП «Слад»безпідставно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по послугах, які не пов'язані з господарською діяльністю в сумі 4847 грн.
Суд першої інстанції при ухвалення рішення прийшов до висновку про те, що ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа»при укладенні та виконанні договору на транспортно-експедиторське обслуговування з ПП «Слад»дотримані всі вимоги правочину, встановлені ст. 203 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції зазначає, що позивачем не доведений факт безтоварності операцій (відсутність надання послуг).
Наявність вироку суду за ухилення посадових осіб ПП «Слад»від сплати податків, створення фіктивних підприємств без мети здійснення господарської операції, не свідчить про умисел ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа»на порушення інтересів держави і суспільства, оскільки остання не фігурує у кримінальній справі як одна з фіктивних фірм, створених посадовими особами ПП «Слад»та вироком не встановлено вини ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа»в ухиленні від сплати податків та злочинного умисного зговору з посадовими особами ПП «Слад».
Також, суд першої інстанції зазначає, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди саме між ТОВ «ЖМІЦ-Телемережа»та ПП «Слад»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за таких обставин до відповідача не можуть бути застосовані наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що податковий орган при подачі позовної заяви не звернув уваги на ту обставину, що правопорушення відповідачем було допущено у квітні 2006 року, позовна заява до суду подана 05.02.2009 року, тобто за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 ГК України. Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені в параграфі 2 глави 16 ЦК України. Положення ст. ст. 207 та 208 ГК слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.
Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, а саме:
- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне володіння ним.
Статтею 203 ЦК встановлені вимоги до правочину додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів звертає увагу на те, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) постачальником товарів (робіт, послуг).
За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Позивачем не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, також позивачем не доведено наявність умислу на укладання спірної угоди.
Відтак, висновок позивача про укладення спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, не відповідає обставинам справи та ст. ст. 207, 208 ГК України.
Згідно норм Закону України «Про податок на додану вартість», у разі якщо у постачальників виникають податкові зобов'язання по сплаті ПДВ, у покупців - платників ПДВ виникає право на податковий кредит.
В свою чергу, матеріалами кримінальної справи підтверджено господарські взаємовідносини відповідача з ПП «Слад» та встановлено, що послуги виконувались та кошти за послуги перераховувались, в зв'язку з чим у вищезазначеного підприємства виникали зобов'язання з ПДВ.
З метою ухилення від оподаткування та несплати податків за отриманими коштами від відповідача, посадові особи ПП «Слад», як зазначено в вироку суду, надавали підроблені документи про придбання товарів (робіт, послуг), до яких вносили завідомо неправдиві відомості про неіснуючі фінансово-господарські правовідносини та про податковий кредит з ПДВ.
За операціями із відповідачем у ПП «Слад»виникали податкові зобов'язання, які, як встановлено вироком по кримінальній справі, підлягали сплаті до бюджету, чим підтверджено дійсність угоди із відповідачем та відсутність ознак її нікчемності.
З договорів, укладених відповідачем із ПП «Слад»та актів виконаних робіт вбачається зв'язок понесених відповідачем витрат на придбання послуг з господарською діяльністю відповідача, оскільки предметом договорів є надання на систематичній основі послуг транспортно-експедиторського обслуговування.
Факт виконання послуг, передбачених договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.04.2006 року підтверджено належним чином оформленими актами приймання-здачі виконаних робіт, які відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,а також податковими накладними, які містяться в матеріалах справи та платіжними документами, які свідчать про повну оплату коштів за надані послуги.
В зв'язку з тим, що основним видом власної господарської діяльності відповідача є надання послуг кабельного телебачення, витрати, сплачені в зв'язку з придбанням послуг на транспортно-експедиторське обслуговування підприємством правомірно віднесені до складу валових витрат, у відповідності до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Колегія суддів звертає увагу на те, що жодним законодавчим актом України не передбачено обов'язок покупця перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.
Позивач не надав суду доказів того, що посадові особи відповідача при підписанні спірного договору мали умисел та мету здійснити незаконну фінансово-господарську діяльність, яка завідомо для них суперечить інтересам держави та суспільства.
Крім того, оскільки санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України.
З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.
Оскільки між відповідачем та ПП «Слад»укладався договір 01.04.2006 та здійснювались господарські операції в період до 31.03.2007 року, а адміністративний позов було подано до суду лише 05.02.2009, то вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 Господарського кодексу України, була заявлена за межами граничного річного строку, передбаченого ст. 250 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, апелянт не обґрунтував правомірності позовних вимог та не спростував висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Бараненко І.І.