2010 року вересня місяця „20” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Білоусової В.В.
При секретарі:
З участю прокурора: Бініашвілі Б.Ш.
Туробової Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялта АР Крим в інтересах Сімеїзської селищної ради АР Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року,
03 лютого 2010 року заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду з позовом в інтересах Сімеїзської селищної ради АР Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Великої Ялти встановлено, що ОСОБА_6 за відсутності правовстановлюючих документів використовується земельна ділянка площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1 На зазначеній земельній ділянці відповідач розташував сарай літ. Н, навіс літер М, сарай літер П, сарай літер О. 09.07.2009 року відділом Південнокримського регіону Держземінспекції в АР Крим встановлено, що зазначену земельну ділянку відповідач зайняв самовільно, про що було складено акт перевірки № 003187, протокол про адміністративне правопорушення та видано припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. 11.07.2009 року за зазначене правопорушення ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем припису, ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальністю за ст. 188-5 КУпАП. Просив зобов'язати ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,004 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення сараю літер Н, навісу літер М, сараю літер П, сараю літер О за рахунок відповідача по справі.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,004 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення сараю літер Н, навісу літер М, сараю літер П, сараю літер О, за його власний рахунок. Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову заступника прокурора м. Ялта АР Крим, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, його представників, представника Сімеїзської селищної ради, прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа № 22-ц-18429/2010 р Головуючий в 1 інстанції Шумов В.В.
Доповідач Горбань В.В.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що факт самовільного зайняття ОСОБА_6 спірної земельної ділянки матеріалами справи підтверджено.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Як убачається з матеріалів справи, 09.07.2009 року державним інспектором відділу Південно-Кримського регіону Державної земельної інспекції Криму був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства і встановлено факт самовільного зайняття і використання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,004 га шляхом самовільного будівництва сараїв літерів «Н», «П», «О» і навісу літер «М», яка знаходиться у власності Сімеїзської селищної ради. При розгляді справи ОСОБА_6 не надав документів, які б підтверджували його право користування спірною земельною ділянкою.
При такому положенні, виходячи з правил ч. 2 ст. 152, ст. 212 ЗК України та встановивши, що ОСОБА_6 користується спірною земельною ділянкою, яка знаходиться у власності Сімеїзської селищної ради, без законних підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та про задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які б могли спростувати висновки суду.
Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції у порушення вимог ст. 130 ЦПК України не було проведено попереднє судове засідання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він спростовується матеріалами справи, а саме: ухвалою судді від 08.02.2010 року, з якої вбачається, що справу призначено до слухання у попередньому судовому засіданні на 02.03.2010 року та журналом судового засідання від 02 березня 2010 року (а.с. 1, 37).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні відповідача має статус прибудинкової території і використовується співвласниками багатоквартирного будинку за взаємною згодою, а власник земельної ділянки Сімеїзська селищна рада претензій до нього не пред'являла, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, що за будинком АДРЕСА_1, в якому за договором найму знаходиться квартира відповідача, закріплена прибудинкова територія та її розмір і що відповідна земельна ділянка передана у власність або у користування об'єднанню власників. Що стосується Сімеїзської селищної ради, яка є позивачем у даній справи, то остання заперечує проти правомірного користування відповідачем спірною земельної ділянкою і вважає, що відповідач самовільно зайняв дану земельну ділянку і наполягає на її звільненні.
Довід скарги про те, що сараї літери «Н», «П», «О» і навіс літер «М» не є самовільним будівництвом, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно експлікації плану земельної ділянки, зробленої комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», зазначено, що дані сараї і навіс збудовані самовільно (а.с. 50).
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка на підставі рішення Сімеїзської селищної ради від 26 січня 1994 року була передана у користування ОСОБА_8, батьку відповідача, який на підставі договору оренди від 28 лютого 1994 року нею користувався, а після смерті батька спірна земельна ділянка перейшла у користування відповідача, тому на підставі ч. 2 ст. 344 ЦК України та ст. 119 ЗК України спірна земельна ділянка знаходиться у правомірному користуванні відповідача, а не самовільно ним зайнята, то колегія суддів з ними не погоджується, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні матеріального закону і фактично спростовуються матеріалами справи.
Так, у засіданні суду апеляційної інстанції представник Сімеїзської селищної ради зазначив, що батькові відповідача у 1994 році була надана у тимчасове користування земельна ділянка площею 1,7 сотки для городництва, яка знаходиться в іншому місці. Після смерті ОСОБА_8 дана земельна ділянка не передавалася у користування відповідачеві і він у порядку ст. 119 ЗК України не звертався до селищної ради з заявою про передачу у власність зазначеної ділянки. Що стосується спірної земельної ділянки площею 0,004 га, то вона ніколи не передавалася у користування ані відповідачеві, ані іншим членам його сім'ї.
Доводи відповідача про те, що постановою Ялтинського міського суду від 26 травня 2010 року скасовано постанову від 11 липня 2009 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_6 за ст. 53-1 КУпАП, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову на підставі ст. 212 ЗК України, колегія суддів вважає безпідставними. Так, зі змісту даної постанови вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на правопорушника за ст. 53-1 КУпАП може бути накладено адміністративне стягнення за самовільний захват земельної ділянки, а не за самовільне зайняття та використання земельної ділянки.
Таким чином, даною постановою суду не спростовані обставини щодо самовільного зайняття та використання спірної земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки наданим відповідачем доказам, а тому без достатніх підстав задовольнив позов прокурора, є необґрунтованими.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Білоусова В.В.