2010 року серпня місяця „30” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2010 року,
21 липня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу. Вимоги мотивовані тим, що 27.05.2005 року він позичив ОСОБА_6 1000 доларів США строком до першої вимоги, 26.11.2005 року - 5000 доларів США строком до першої вимоги, 09.11.2006 року - 3000 доларів США строком до 09.12.2006 року, 15.03.2007 року - 50 000 грн. строком до першої вимоги, 18.12.2007 року - 2000 доларів США строком на вимогу, 21.12.2007 року - 20 000 доларів США строком до першої вимоги, 01.10.2008 року - 10 000 доларів США строком до першої вимоги, 10.04.2009 року - 1000 доларів США строком до 01 травня 2009 року, що підтверджується відповідними розписками. Зазначає, що він неодноразово звертався до відповідачки з вимогою про повернення коштів, однак добровільно відповідачка повернути гроші відмовляється. Просив стягнути на його користь з ОСОБА_6 320506,20 грн., що еквівалентно 42 000 доларам США, 50 000 грн., усього 370506,20 грн., 3 % річних - 12844,13 грн. і судові витрати.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 370506 грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутої з неї суми на користь позивача на 21 000 доларів США, тобто 166320 грн., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам закону.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Справа № 22-ц-15100/2010 р. Головуючий в суді першої інстанції
Берещанський Ю.В.
Доповідач Горбань В.В.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка належним чином повідомлена про час та місце судового засідання. Від ОСОБА_6 надійшла телеграма про відкладання розгляду справи у зв'язку з хворобою, але при цьому до телеграми не надано доказів про те, що вона хвора і знаходиться у лікарні.
За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки, яка належним чином повідомлена про час і місце судового засідання та не надала доказів про поважність причин неявки у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_6 не виконує свої зобов'язання з повернення суми боргу, отриманої у ОСОБА_5 за розписками, чим порушує умови договору позики.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За статтею 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
При розгляді справи судом встановлено, що за розписками: від 26.11.2005 року відповідачка ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 5000 доларів США та зобов'язалася повернути на вимогу; від 9 листопада 2006 року відповідачка ОСОБА_6 отримала от ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 3000 доларів США та зобов'язалася повернути 9 грудня 2006 року; від 15.03.2007 року ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 50000 гривен та зобов'язалася повернути на першу вимогу; від 27 березня ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти у сумі 1000 доларів США та зобов'язалася повернути на першу вимогу; від 18 грудня 2007 року ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 2000 доларів США та зобов'язалася повернути на вимогу; від 21 грудня 2007 року ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти у сумі 20000 доларів США та зобов'язалася повернути на першу вимогу; від 1 жовтня 2008 року ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 10000 доларів США та зобов'язалася повернути на першу вимогу; від 10 квітня 2009 року ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 1000 доларів США та зобов'язалася повернути до 1 травня 2009 року (а.с. 59-66).
Факт передачі зазначеної суми грошей і отримання їх відповідачкою підтверджується оригіналами розписок, наданих позивачем ОСОБА_5 і їх отримання визнається відповідачкою, за виключенням суми 20000 доларів США за розпискою від 21 грудня 2007 року та 1000 доларів США за розпискою від 27 березня.
Оригінали вищезазначених розписок знаходилися у кредитора та подані до суду першої інстанції позивачем і долучені до матеріалів справи.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
При такому положенні, виходячи з правил ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України та встановивши, що зобов'язання за договорами позики відповідачкою не було виконано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідачка не надала доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.
Між тим, доказами, наявними в справі, підтверджується укладення договору позики міх позивачем і відповідачкою.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка 21 грудня 2007 року не отримувала від позивача суму боргу еквівалентну 20000 доларам США, тому суд неправильно зарахував дану суму до загальної суми боргу, яку вона не повернула позивачеві за договорами позики, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки воно суперечить фактичним обставинам
Зі змісту боргової розписки слідує, що позивачка на 21 грудня 2007 року отримала у борг від ОСОБА_5 20000 доларів із зобов'язанням повернути на першу вимогу. Дану розписку було написано відповідачкою власноручно (а.с. 63).
Посилаючись на те, що зазначену суму відповідачка отримала від іншої особи, а не від позивача, остання не змогла надати дані про існування зазначеної особи, місця його знаходження.
Між тим, як убачається з матеріалів справи, відповідачка на протязі 2006-2009 років неодноразово отримувала у борг грошові кошти саме від позивача ОСОБА_5.
Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції позивач ОСОБА_5 надав оригінал боргового документа - розписку про надання у борг відповідачці суми 20000 доларів США.
Таким чином, наявність у позивача-кредитора оригінала боргового документа - розписки свідчить про те, що саме від ОСОБА_5 відповідачка отримала у борг грошові кошти у сумі 20000 доларів США, які повинна повернути останньому на першу вимогу.
Що стосується доводу скарги про те, що у борговому документі на ім'я ОСОБА_5 від 27 березня не зазначено рік отримання у борг 1000 доларів США, тому дана розписка не може свідчити про укладення договору позики, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки сам по собі факт незазначення у розписці року отримання грошей за договором позики не може свідчити про те, що договір позики між позивачем і відповідачкою не укладався і остання не отримала від позивача 1000 доларів США. Так, зі змісту даної розписки, яка написана власноручно відповідачкою, слідує, що вона отримала від позивача ОСОБА_5 у борг грошові кошти у сумі 1000 доларів США із зобов'язанням повернути на першу вимогу. Наявність у позивача оригіналу боргового документа - розписки також свідчить про те, що відповідачка не виконала свої зобов'язання за даним договором позики перед кредитором.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Любобратцева Н.І.