Справа: № 2-а-1480/09 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Шостака О.О., Троян Н.М.;
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини 2269 та ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини 2269 про неправомірні дії військової частини, -
В листопаді 2008 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 2269 на неправомірні дії військової частини, в якій просив:
- визнати неправомірними дії командування військової частини 2269;
- підтвердити його право на отримання одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати командування військової частини 2269 доплатити йому ОСОБА_2 одноразову грошову винагороду у розмірі 27 801 гривня 60 копійок;
- зобов'язати командування військової частини 2269 виплати йому ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень;
- зобов'язати командування військової частини 2269 виплати йому ОСОБА_2 матеріальні збитки за упущену вигоду у розмірі 8 074 гривні 05 копійок (а.с. 2-3).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано дій Військової частини А-2269 в частині неналежної виплати суми одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 неправомірними; зобов'язано Військову частину А-2269 здійснити ОСОБА_3 доплату розрахункової суми грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби по інвалідності 3-ї групи виходячи із Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2010 від 20.12.1991 р. зі складових: посадовий оклад, оклад за військове звання, щомісячні додаткові види грошового забезпечення підвищення посадового окладу - оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, стовідсоткова надбавка, надбавка за особливі умови служби, надбавка за класну кваліфікацію, надбавка за безперервну службу та премія в розмірі 33,3 % згідно абзацу 1 розрахунку № 1539 від 02.12.2009 року наданого Військовою частиною А-2269; стягнено з військової частини 2269 на користь ОСОБА_2 недоплачену суму одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби відповідно із статтями 9 та 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у розмірі 24 027 (двадцять чотири тисячі двадцять сім) грн. 84 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 75-77).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач -ОСОБА_2 подав заяву про апеляційне оскарження постанови суду (а.с. 80) та апеляційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2009 р. у адміністративній справі № 2а-1480/09, в якій просить частково скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду в частині незадоволення позовних вимог і винести нову постанову суду згідно всіх його позовних вимог, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права (а.с. 91).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач -Військова частина 2269 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року по справі № 2-а-1480/09 і винести постанову, якою відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, а отже, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню (а.с. 84-86).
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційних скарг, та, перевіривши доводи апеляцій наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги апелянтів не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відбулося звуження обсягу гарантій військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в разі інвалідності, що настала в період служби, передбачених ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»при застосуванні відповідачем положень Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 р. при визначенні розміру грошового забезпечення позивача для обчислення вищевказаної допомоги.
В зв'язку з цим, відповідач при визначенні розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 мав керуватися ч. 2 ст. 9, ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»і брати за основу розрахунку одноразової грошової допомоги всі складові довідки про грошове забезпечення згідно довідки відповідача, абзац 1 від 02.12.2009 року № 1539 і помножені на 36 місячне грошове забезпечення ОСОБА_2 на дату звільнення, станом на 07.12.2006 р., тобто суму у 1 153 грн. 44 коп. помножену на 36 місяців.
Крім того, дане право на отримання одноразової допомоги позивачу гарантовано статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими зазначено, що гарантії та компенсації не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебував на військовій службі в складі військової частини 2269.
Наказом командира військової частини 2269 № 257 с/ч від 04.12.2006 р. був виключений із списків частини 07.12.2006 року.
Згідно висновку Білоцерківської міжрайонної МСЕК від 22.02.2007 р. ОСОБА_2 було встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - пов'язана із проходженням військової служби.
Розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 на день звільнення з військової служби 07.12.2006 р. складав 1 853 грн. 44 коп. (копія довідки про розмір грошового забезпечення в останньому повному місяці звільнення складала 1 153 грн. 44 коп. плюс 700,00 грн. рівняється 1 853 грн. 44 коп., куди ввійшли основні та додаткові види грошового забезпечення, які носять постійних характер: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; надбавка за особливі умови служби; 100% надбавка, надбавка за безперервну службу, надбавка за кваліфікацію; надбавка за таємність; премія.
Розрахунок допомоги у розмірі 17 496 грн. відповідачем здійснювався на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 на день звільнення 07.12.2006 року і в нього входили згідно ст. 3 Постанови КМУ № 284 від 21.02.2007 р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році»наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, 100% надбавка.
Однак, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», на підставі якого грошове забезпечення позивача визначалося з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, 100% надбавкою.
Крім того, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців»також зазначено, що до грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразові види грошового забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно ст. 22 Конституції України, забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Як вбачається, відбулося звуження обсягу гарантій військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в разі інвалідності, що настала в період служби, передбачених ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»при застосуванні відповідачем положень Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 р. при визначенні розміру грошового забезпечення позивача для обчислення вищевказаної допомоги.
Отримання одноразової грошової допомоги в разі інвалідності, що настала в період служби, передбаченої у розмірах згідно статей 9 та 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»має вирішальне значення при вирішені даного спору.
Дане право на отримання одноразової допомоги позивачу гарантовано статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими відмічено, що гарантії та компенсації не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Крім того, нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Отже, виходячи з системного аналізу норм права та з урахуванням матеріалів, що містяться в справі, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у спосіб та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку частково задовольнивши адміністративний позов позивача, та відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
В зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.
Зважаючи на те, що Київський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги обох апелянтів належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги Військової частини 2269 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: О.О. Шостак
Н.М. Троян