24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді: Луніна С.В.,
суддів: Адаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,
при секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на домоволодіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Красногвардійського районного суду АРК від 26 серпня 2010 року,
ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він 07 лютого 2008 року в простій письмовій формі уклав з відповідачем ОСОБА_6, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_9, договір купівлі-продажу нерухомого майна - домоволодіння з будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 Умови договору сторонами були виконані у повному обсязі та ОСОБА_9 зобов'язалася у строк до 30 березня 2008 року оформити договір належним чином у нотаріальному порядку. Проте, договір у встановлений строк у нотаріальному порядку засвідчено не було та 19 березня 2009 року ОСОБА_9 померла. У зв'язку з чим позивач позбавлений можливості засвідчити договір купівлі-продажу належним чином у нотаріальному порядку.
Рішенням Красногвардійського районного суду АРК від 26 серпня 2010 року у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на домоволодіння відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що відповідно до норм цивільного законодавства якщо одна із сторін договору ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, та у цьому разі нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 07 лютого 2008 року ОСОБА_5 у простій письмовій формі уклав з відповідачем ОСОБА_6, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_9, договір купівлі-продажу нерухомого майна - домоволодіння з будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 ОСОБА_9 зобов'язалася оформити договір належним чином у нотаріальному порядку у строк до 30 березня 2008 року. Ці обставини підтверджуються договором та розпискою написаними власноручно (а.с.6-8). 19 березня 2008 року ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 31 від 19 березня 2008 року Амурської сільської ради Красногвардійського району АРК (а.с.9).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що договір було укладено у простій письмовій формі, вимоги закону щодо нотаріального посвідчення сторонами виконані не були та, крім цього, є спадкоємці, які мають бажання прийняти спадщину після смерті ОСОБА_9 прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 640 ЦК України догові, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або держаної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки моментом укладення такого договору є момент його державної реєстрації, а не нотаріального посвідчення.
Оскільки договір купівлі-продажу споруди та будівлі, укладений між сторонами, крім нотаріального посвідчення підлягає державній реєстрації, він не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 є обґрунтованими та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріально і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, ч. 1 ст. 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду АРК від 26 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.
Судді