2010 року вересня місяця „13” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В., Любобратцевої Н.І.
При секретарі:
З участю прокурора: Комаренко М.А.
Туробової Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Міністерства будівельної політики та архітектури АР Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3 особи - спеціалізований санаторій ім. А.П. Чехова Міністерства охорони здоров'я України, комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації, про скасування рішень виконавчого комітету Ялтинської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання недійсним договору дарування, про знесення будівлі, про скасування державної реєстрації права власності на споруду, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2008 року,
17 липня 2007 року заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства будівельної політики та архітектури АР Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3 особи - спеціалізований санаторій ім. А.П. Чехова Міністерства охорони здоров'я України, комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації, про скасування рішень виконавчого комітету Ялтинської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання недійсним договору дарування, про скасування державної реєстрації права власності на споруду. Уточнивши позовні вимоги 23.08.2007 року, заступник прокурора м. Ялта зазначив, що відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самовільно здійснено реконструкцію, яка фактично є новим будівництвом, на місці господарських споруд літ. «З-1», «Л-1», «К-3», що розташовані на території санаторію ім. А.П. Чехова. Будь-яких дозволів на проведення реконструкції інспекцією ДАБК в АРК ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не видавалось. Згідно з довідкою КП «БТІ м. Ялта» при приватизації до квартири № 2 літ. «П» домоволодіння АДРЕСА_1 відносилися господарські будівлі - сараї літ. «З-1», «Л-1», які було реконструйовано та переведено в житловий будинок із збільшенням загальної площі забудови на 1,8 кв.м., та сарай «К-3», який було реконструйовано в навіс із збільшенням загальної площі на 14,7 кв.м. Зазначає, що самочинне будівництво порушує інтереси санаторію ім. А.П. Чехова, оскільки будівництво здійснено на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні санаторію і у власність чи у користування відповідачам не надавалась. Крім того, самочинне будівництво є істотним порушенням будівельних норм та правил, оскільки будівництво було здійснено за відсутності належно оформлених документів на право проведення будівельних робіт, без належного дозволу і на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети. Просить скасувати рішення виконкому Ялтинської міськради АР Крим № 165 від 09.02.2006 року в частині затвердження рішення міжвідомчої комісії щодо можливості реєстрації права власності на самочинно збудовану споруду - господарський блок літ. «З-1» за ОСОБА_6 та скасувати п. 4 ч. 1 та п. 7 ч. 2 рішення виконкому Ялтинської міськради АР Крим № 297 від 01.03.2006 року, яким визнано придатним для постійного проживання приміщення №№ 1-1, 1-5, 1-8 господарського блоку літ. «З-1», визнати недійсним договір дарування, укладений 12.04.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане виконкомом Ялтинської міськради АР Крим 20.04.2007 року на ім'я ОСОБА_7, скасувати державну реєстрацію права власності на споруду літ. «З-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зобов'язати відповідачів за власний рахунок знести будівлю «З-1» самовільно збудовану на місці сараїв «З-1», «Л-1», «К-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Справа № 22-ц-3218/2010 р Головуючий в 1 інстанції Шумов В.В.
Доповідач Горбань В.В.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасоване рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 165 від 09.02.2006 року, визнано недійсним та скасовано пункт 4 частини 1 та пункт 7 частини 2 рішення виконкому Ялтинської міської ради АР Крим № 297 від 01.03.2006 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 20.04.2007 року серії ССС № 470212 за ОСОБА_7, визнано недійсним договір дарування від 12.04.2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, скасовано державну реєстрацію права власності на споруду літер «З-1» за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вчинену комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ялта».
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважають, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. В засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідачів уточнили межі апеляційного оскарження судового рішення і просили скасувати рішення тільки в частині задоволення позову прокурора та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, що стосується рішення в частині відмови у задоволенні позову, то в цій частині вони апеляційну скаргу не підтримують.
У запереченнях на апеляційну скаргу Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій імені А.П. Чехова» просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення прокурора, представників відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що оспорювані рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 165 від 09.02.2006 року та № 297 від 01.03.2006 року прийняті в порушення норм цивільного, містобудівного і земельного законодавства, оскільки зазначеними рішеннями фактично вирішено питання про державну реєстрацію права власності на самочинну будівлю без належно оформлених документів на право проведення будівельних робіт, без наявності у відповідача ОСОБА_6 дозволу на будівництво та дозволу органів архітектурно-будівельного контролю на початок будівельних робіт, а також будівництво проведено на земельній ділянці, яка знаходилася у правомірному користуванні санаторія імені Чехова, яка ОСОБА_6 в установленому законом порядку для проведення будівництва не передавалася.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 на місці господарських споруд літерів «З-1». «К-3» та «Л-1» багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1, які розташовані на земельній ділянці Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій імені А.П. Чехова», самочинно здійснив будівництво будинку шляхом знесення зазначених господарських споруд.
Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 165 від 09.02.2006 року «Про затвердження рішень міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань, списків приміщень придатних для постійного проживання» затверджено рішення міжвідомчої комісії про реєстрацію права власності на споруду - господарський блок літер «З-1» за ОСОБА_6 (а.с. 10 т.1)
Відповідно до підпункту 4 частини 1 та підпункту 7 частини 2 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 297 від 01.03.2006 року «Про затвердження рішень міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань, списків приміщень придатних для постійного проживання» затверджено рішення міжвідомчої комісії про можливість визнання у господарському блоці приміщень №№ 1-1, площею 10,8 кв. м, 1-5 площею 14,5 кв. м, 1-8 площею 10,8 кв. придатними для проживання (а.с. 9 т. 1).
На підставі зазначеного рішення 10 березня 2006 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 135898 на житловий будинок літер «З» загальною площею 62,5 кв.м, у тому числі житловою площею 36,1 кв. м.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 було здійснено самочинне будівництво житлового будинку літер «З-1» за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій імені А.П. Чехова» за відсутності комплексного висновку, дозволу на будівництво та дозволу органів архітектурно-будівельного контролю на початок будівельних робіт.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 5 цієї статті передбачено право власника чи користувача земельної ділянки на самовільно збудоване нерухоме майно, якщо воно не порушує права інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державної реєстрації, то право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно з частинами 1, 3 статті 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У ч. 2 п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 зазначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно з п. 29 Порядку датою введення в експлуатацію такого об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісії.
Відповідно до 18 Закону України «Про основи містобудування» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про те, що оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Ялтинської міської ради в порушення вищезазначених норм ЦК України, Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про планування і забудову територій», постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 вирішено питання щодо державної реєстрації будівлі літер «З» та визнання в цієї будівлі приміщення для постійного проживання, на підставі яких у ОСОБА_6 виникло право власності на житловий будинок літер «З-1», який є самочинним будівництвом.
Таким чином, встановивши, що оскаржувані рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради прийняті з порушення закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Оскільки ОСОБА_6, який здійснив самочинне будівництво житлового будинку літер «З-1», відповідно до правил ч. 2 ст. 376 ЦК України не набуває права власності на нього, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даний житловий будинок не може бути предметом договору дарування та правильно ухвалив рішення про визнання договору дарування недійсним.
Суд першої інстанції, встановивши, що правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано відповідачам з порушенням закону, дійшов правильного висновку про скасування зазначеного свідоцтва та реєстрації в органах БТІ цього права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачі не надали доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з'ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що спеціалізований санаторій імені А.П. Чехова є неналежним землекористувачем земельної ділянки, на якій ОСОБА_6 було здійснено реконструкцію належних йому сараїв, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи та рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 24 березня 2010 року, яким (набрало чинності) встановлено, що спеціалізований санаторій імені А.П. Чехова є володільцем земельної ділянки на праві постійного користування, права якого порушені відповідачами у зв'язку з самочинним будівництвом.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Довід скарги про те, що мало місце не нове будівництво, а реконструкція належних ОСОБА_6 сараїв, для чого не вимагалося виділення земельної ділянки, тому суд неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 376 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки поняття «будівництво» згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» включає в себе як нове будівництво та і реконструкцію нерухомості.
Що стосується доводів скарги про те, що Міністерство будівельної політики та архітектури Автономної Республіки Крим, в інтересах якого заступник прокурора м. Ялта подав позов, не має жодного відношення до спірного будинку, тому відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України прокурор не мав права на звернення до суду з зазначеним позовом в інтересах Міністерства, яке є неналежним позивачем у даній справі, то він є неприйнятним.
Згідно зі ст.ст. 11, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відносяться в тому числі здійснення в установленому порядку контролю за дотриманням законодавства й затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних те6риторій. З питань здійснення вказаних вище повноважень виконавчі органи сільських, селищних, міських рад є підконтрольними відповідно до ст. 31 Закону України «Про планування та забудову територій» спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, яким на території Автономної Республіки Крим є Міністерство будівельної політики та архітектури Автономної Республіки Крим.
За таких обставин прокурор звернувся до суду в межах наданих йому діючим законодавством повноважень і належним чином мотивував підстави представництва.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Любобратцева Н.І.