2010 року листопада місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Дяченко Л.О.
Суддів Іващенко В.В.,
Летягіної О.В.
При секретарі Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, - про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2010 р.
у серпні 2010 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, - про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що вона є власницею 7/50 часток домоволодіння з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Відповідачка та треті особи є співвласниками вказаного домоволодіння. У березні 2009 року відповідачка самовільно без відповідних дозволів, узгоджень та згоди інших співвласників розібрала літній душ, розташований на території загального двору, забетонувала під ним майданчик, зруйнувавши частину забору, що відгороджує загальний двір від вулиці та встановила металеві ворота розміром 2Х3 м., чим порушила права всіх співвласників у користуванні їх власністю, а саме: позбавила можливості влітку користуватися душем, оскільки на його місці тепер знаходиться автомобіль. Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 30.06.2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим, ОСОБА_6 зобов'язано демонтувати самовільно встановлені ворота у домоволодінні АДРЕСА_1 та привести у первісний стан стіни забору. Зазначене рішення суду було виконане, однак 24.06.2010 року відповідачка знову, без згоди всіх власників домоволодіння, дозволів та узгоджень, самовільно зруйнувала частку тієї ж стіни загального забору, встановивши там металеві ворота. За таких обставин позивачка просить усунути перешкоди в користуванні власністю, зобов'язавши ОСОБА_6 демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та металевий каркас до них в домоволодінні АДРЕСА_1 та привести стіну забору в первісний стан. Окрім цього, позивачка вважає, що діями відповідачки їй було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях з приводу повторного порушення її прав, продовж півтора року вона змушена звертатися до різних інстанцій та за юридичною допомогою, у наслідок чого порушився її звичайний спосіб життя. Моральну шкоду вона оцінює у 3000грн. та просить стягнути її з ОСОБА_6 на її користь, а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн., а також стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу у сумі 1200 грн.,
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2010 р. позов задоволено частково.
Усунено перешкоди ОСОБА_5 в користуванні власністю шляхом покладення обов'язку на ОСОБА_6 своїми силами та за свій рахунок демонтувати самовільно встановлені металеві ворота у двір будинку АДРЕСА_1 а також металевий каркас до них та привести загальну стіну паркану зазначеного будинку у первинний стан.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати по оплаті судового збору - 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37 грн., витрати на правову допомогу - 1200 грн., а всього: 1245 грн., 50 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволені позову. Вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що з доданої позивачами копії технічного паспорту вбачається, що літнього душу на вказаному місті не має. Також просить суд звернути увагу на те, що її син ОСОБА_10 є інвалідом з дитинства і йому наданий автомобіль ЗАЗ-110307 для особистих потреб, який не має де зберігати. Та відповідно до ст. 5 «Основ законодавства про охорону здоров'я» він має право на для парковки автомобіля поблизу свого місця проживання.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_5 є обґрунтованими, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено порушення її прав ОСОБА_6, користуватися належною їй на праві власності часткою у домоволодінні АДРЕСА_1 Крім того, ч.1 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Такої згоди від всіх співвласників не отримано, а тому їхнє право є порушеним.
З такими висновками суду в цій частині погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, що встановив суд, ґрунтуються на правильному визначенню ним характеру та змісту виниклих між сторонами правовідносин, правильному застосуванню судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про правомірність її дій щодо розпорядження при будинковою територією без згоди інших співвласників домоволодіння, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Задовольняючи вимоги в частині стягнення з ОСОБА_6 витрат на правову допомогу у сумі 1200 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відповідно з ст. 88 ЦПК України суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
Проте, понесені стороною судові витрати на правову допомогу повинні бути підтвердженні відповідними платіжними документами, а саме: квитанціями, розрахунково-приходними орденами тощо. Вищезазначені документи у матеріалах справи відсутні, та сторонами не надавалися.
Довідка представника про отримання ним суми у розмірі 1200 грн. не може вважатися належним документом, що підтверджує витрати сторони на правову допомогу.
Враховуючи, що рішення суду в частині стягнення з відповідачки суми у розмірі 1200 грн. на правову допомогу, ухвалене без доведеності обставин, що мають значення для справи, судова колегія, керуючись п. 2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції у цій частині.
В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, що згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309, 314,316,319,325,327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2010 р. в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрат на правову допомогу у розмірі 1200 грн. скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :