Справа: № 2-а-31696/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Троян Н.М., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Бердичівське лісове господарство»до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ДП «Бердичівське лісове господарство»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердичівської ОДПІ у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.11.2008 року № 0001862301/0, № 0001872301/0.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Бердичівська ОДПІ Житомирської області подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Бердичівською ОДПІ Житомирської області було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 3450/23-01/00991806 від 07.11.2008 року, згідно до якого встановлено порушення п.п. 5.2.1 п.5.2., п.5.1, п.п.5.3.5. п.п. 5.3.9 п.5.3 п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, а також п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.9. цього Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митна вартість товарів -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні позивач реалізацію готової продукції іноземним покупцям проводить виключно за умови попередньої оплати, яка оподатковується в період надходження, а тому є безпідставним твердження відповідача про збільшення валових доходів на 321 476 грн. Крім того, перевіркою не встановлено порушень вимог валютного законодавства.
В акті перевірки також вказано, що позивачем не в повній мірі враховано використання матеріалів не в господарській діяльності підприємства в сумі 566939 грн., що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів, яка включається до складу валових доходів підприємства.
Згідно п.п. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідно до даного Закону в 2007 році було віднесено до валових витрат суму в розмірі 272 824 грн., що відповідає визначеному на 01.01.2007 року ліміту 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів. Фактичні затрати на ремонт основних фондів за 2007 рік становили 246 076 грн. Сума коштів, що перевищує ліміт в розмірі 72 525 грн. віднесено ДП «Бердичівський лісгосп»на збільшення балансової вартості основних фондів. За перше півріччя 2008 року на ремонт основних фондів витрачено 199 477,77 грн., а віднесено на валові витрати тільки 70 582 грн. при встановленому ліміті 310978 грн.
Що стосується приросту (убутку) балансової вартості запасів, то відповідач безпідставно відніс до запасів використаних у не господарській діяльності матеріали, що були використані на ремонт основних засобів в сумі 434 684 грн., оскільки підприємство має право відносити вартість понесених ремонтів основних фондів до валових витрат в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, а також відповідачем безпідставно не зменшено дану суму на суму витрат по придбанню шин і акумуляторів до машин і механізмів, які відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону прямо відносяться до валових витрат.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підприємство не порушило норм чинного законодавства у питанні віднесення до валових витрат сум витрачених на ремонт основних фондів.
Крім того, між позивачем та ДП «Торговий дім «Крона»був укладений договір від 02.07.2007 року про надання маркетингових послуг, а з ПП «Аудиторсько-консультаційний центр «Кодекс»28.07.2006 року було укладено договір про надання консультаційних послуг з питань податкового та бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищевказаного закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що в актах не відображено чіткого зв'язку цих послуг з господарською діяльністю підприємства, а також відсутні відповідні розрахункові документи, що позбавляє можливості включити дані витрати до складу валових витрат, а також включити до податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції встановлено, що вищевказані договори виконані повністю, що підтверджуються копіями актів виконаних робіт, оплачені позивачем та відповідно виписані податкові накладні.
Крім того, відповідачем безпідставно не включено до складу податкового кредиту ПДВ сплачений підприємством при придбанні паливно-матеріальних цінностей на господарські витрати за готівкові кошти в сумі 6 148 грн., оскільки на підприємстві є в наявності чеки по придбанню товарно-матеріальних цінностей на виробничі цілі, що являється підставою для нарахування податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Бердичівське лісове господарство»до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.11.2010 року.